Вітаю, друзі!

Новий розділ уже на сайті! 

За традицією: статичний колаж подаю нижче, анімований уже у моїх reels

Ґабрієль змовчав, зітхнувши. Вочевидь, тема була неприємна і він би її не продовжував. За мить він підняв очі на Беліал:

– Я хочу віддячити тобі за твою жертву.

Вона пирхнула.

– Навряд чи існує бодай щось, від чого мені стане легше.

Ґабрієль всміхнувся. Беліал уважно оглянула його. Усмішка личила архангелу, він неначе був створений для неї, його погляд прояснився, а шкіра набувала лагідного сяйва.

– Дай мені руку.

Княгиня важко зітхнула, простягнувши руку вперед. Теплі пальці перехопили її і перевернули долонею вверх. На центр руки впала легенька пір’їнка, що одразу ж почала лоскотати шкіру.

– Як ти, брате?

Архангел зустрівся поглядом з Ґабрієлем.

– Пречудово, дякую, що поцікавився.

Він всміхнувся. Міхаель придивився до нього.

– Здається мені, ти чимось схвильований.

– Я відчуваю втому.

Міхаель повільно кивнув.

– Як справи з тією смертною?

– Допоки її компас поруч – все буде гаразд.

Архангел кивнув.

– Та все ж, ти досі хвилюєшся, – ствердно мовив він.

– Я завжди хвилюватимусь. Вона моя єдина підопічна.

– Перепочинь, – порадив Міхаель, рушаючи геть із зали.

Ґабрієль провів його поглядом. Брат раптом спинився, спантеличено поглянувши на нього.

– У тебе не буває відчуття, що ти забув про щось дуже важливе? Все намагаюся щось пригадати і не можу вхопитись за спогад.

– Певно, і тобі потрібен відпочинок, – тихо мовив Ґабрієль.

Міхаель замислено кивнув.

– Ще побачимось, Ґабрієлю.

Архангел не відповів, лише глибше занурився у власні думки.

Вершник лагідно всміхнувся. Він був таким, яким вона його пригадувала: бліда шкіра, блискучі чорні очі, довге темне волосся і незмінний плащ, що нагадував чорний дим, який тріпотів з кожним його рухом.

– Фізично я досі у своєму вимірі, – зітхнув він. – Та відчув, що твоя душа нестабільна, мусив перевірити.

– Ну, моя душа цілком собі стабільна, – закотила очі вона. – Це людина чогось вирішила, що може плутати мене.

Азраель випустила косу з рук. Смерть мовчки опустився, піднявши її.

– А кажеш, що стабільна, – всміхнувся він. – Смерть ніколи не впускає своєї зброї, янголятку.

У книги є плейлист, тож запрошую до прослуховування)

⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘⫘ 

Цикл книг “Aeternum Confrontation” можна читати окремо!
(Обкладинки клікабельні)

Запрошую також до своїх соціальних мереж ☀️✨

❣️Мій інстаграм

❣️Мій фейсбук

❣️Мій пінтерест

❣️Мій тредс 

Ваша, Кайла Броді-Тернер ❤️