Друзі, привіт! Сьогодні хочу розповісти про те, що зазвичай залишається в чернетках. Про створення головного героя моєї книги «У пошуках себе».

Знаєте, кажуть, що кожен письменник пише трохи про себе. У моєму випадку це і правда, і виклик водночас. Коли я тільки починав працювати над образом Артема, я не хотів робити його «картонним» ідеальним персонажем. Мені потрібна була людина з плоті та крові, зі своїми страхами, помилками та тим самим внутрішнім надломом, який знайомий кожному з нас.

Звідки взялися його риси? Він народився на перетині моїх власних спостережень та досвіду трансформації. Я наділив його професією, яку сам вивчаю, і вклав у його голову питання, які сам ставив собі вечорами. Пам’ятаєте епізод із тим як він замислюється над сенсом постійної роботи в офісі? Це було списано з реального відчуття, коли здається, що старий світ руйнується, а новий ще навіть не з’явився на горизонті.

Чому він саме такий? Мені було важливо показати не супермена, а того, хто сумнівається. Того, хто може впасти, але знаходить причину піднятися. Процес «олюднення» героя тривав кілька місяців: я видаляв цілі розділи, де він здавався мені надто штучним, і переписував діалоги, поки не почув його реальний голос.

Писати «У пошуках себе» — це як проходити терапію разом із власним персонажем. І мені дуже цікаво: чи впізнаєте ви в його думках себе? Яка риса Артема] вам здалася найбільш близькою, а яка — дратує?

Пишіть у коментарях, давайте обговоримо. Для автора це найкраще паливо.