Вони вкотре переглядали кадри, зроблені Софією напередодні у в’язниці під міською ратушою.

– Що могло стати причиною їхньої появи? – запитала дівчина.

Остап повів плечима. Він щедро намастив скибку хліба сливовим повидлом і простягнув одногрупниці. Та коротко кивнула у знак подяки.

– Навантаження на конструкцію. Ратушу перебудовували чотири рази. Різна кладка, матеріал, – здавалося, Остап більше був зосереджений на пережовуванні бутерброда, аніж на відео Софії.

Дівчину це нервувало. Вона кинула на Остапа роздратований погляд.

– Не цямкай! Мене це відволікає!

Софія різко перемотала назад, намагаючись спіймати похибку камери. Потім – трохи вперед. Той самий кадр. Світло паде на кам’яну підлогу і на стіну позаду чоловіка. Тінь Софії чітка, витягнута, жива. Проте позаду Мирона нема ні найменшого затемнення, ані зламу світла. Жодного натяку на його фізичну присутність.

Що не так із Мироном?

Чому Остап образився на Софію?

Продовження роману "Останній вирок. Щоденник пані Звізченської" вже на сторінці автора Леля Карпатська.

Невдовзі чекайте детального опису персонажів із "Загублені у вічності". Поринемо разом у минуле Йоана, аби дізнатися, чи правильний шлях він обрав, коли ще був живою людиною.

Доєднуйтесь до моїх соцмереж. Буду рада новим читачам❤️❤️❤️

Instagram

Threads

Facebook

TikTok