Вітаю! Пишу відгук на трилер Ньюбі Райтер  “Алгоритм слави” на марафоні Тетяни Гищак. 

Головний герой – молодий київський музикант Марко. Хлопець поклав на полицю диплом економічного вишу, бо обожнює музику. Він грає на вулиці власні пісні, має мізерну кількість підписників у соцмережах і, звісно, мріє про успіх та славу. Одного разу до нього потрапляє рекламна листівка додатку для музикантів на основі ШІ під назвою “Муза” – і він, радше з цікавості, ніж з конкретного розрахунку, вирішує його випробувати. Результат перевищує усі його сподівання – але у всього є своя ціна…

Дуже цікаво показано, як поступово змінюється Марко та його сприйняття додатку. На початку він дивиться на “Музу” як на технічного помічника, щось типу редактора – мовляв, що поганого, якщо трохи вдосконалити за його допомогою власні вже наявні твори – змінити темп, відкоригувати тональність… Адже у будь-якому разі ідея його, пісня – його, додаток – лише інструмент? Що неправильного у тому, аби дати йому знайти найбільш підходящу аудиторію? Що такого, якщо… Так згодом додаток ніби створює його власну “кращу версію” – і це показано не фантастично, а напрочуд правдиво і навіть буденно.

Загалом твір справляє враження. Усього 25 сторінок, але дуже насичений, без затягувань і з по-справжньому несподіваним фіналом, який пояснює все те, що протягом читання могло викликати питання – зокрема, дивну ізольованість Марка, те, як деякий час ідеально гладко розвивалося його життя… І останній абзац – як показ того, що не ШІ ламає чи підносить – а завжди сама людина, коли бреше чи використовує інших, – і як це може стати ніби ланцюговою реакцією обману…