Як завжди через  Жорика Аля влипає в історію, цього разу їй доведеться бути в лісі разом з Темним. Якщо тільки вона погодиться....

Ми одночасно повернулися. Перед нами стояли викладач, ректор і Темний Радомир і всі дивилися саме на нас. 

-  Коли всі вже проявили свої почуття. - спокійно сказав ректор маючи на увазі наші обійми. - Хочу зробити оголошення.

Жорику було байдуже, я ж опустила очі, відчуваючи, як горять щоки, через зауваження. 

- До дня здоров’я у нас буде квест, беруть участь двісті студентів, різні курси, з п’ятниці по понеділок. Хто бажає - записується.
Всі мовчали, певно у кожного свої плани на вихідні. 

Я підняла погляд  і натрапила на очі Рада.Він дивився прямо на мене. Не просто дивився, а ніби вивчав. 
Чого б це? Я за звичкою поправила окуляри, натягнувши їх на носа. 

 - Тим, хто погодиться. - додав викладач. - залік автоматом.

 -  Алька ж у нас бойскаут, вірніше гьолскаут! — вигукнув Жора

 Я ткнула його ліктем у бік, знову він привертає до мене увагу. 

 -  Мартинова? - підняв брову викладач.

- Жора перебільшує. - швидко сказала я, невпевненим голосом. - Просто люблю походи.

Темний ще уважніше подивився. Мене чомусь пробрало до кісточок, його поглядом. Чого він так роздивляється мене, ми з ним навіть не спілкувалися ніколи, він і мого імені не знає.

-  Підеш? - спитав Рад, ледь піднявши брову.
Я мовчала. З ним? Розглядати як він свою персону розхвалює. Я знову щось відчула, пояснивши це роздратуванням. 

Чи погодиться Аля бути ближче до того, кого бажає в темряві і не долюблює вдень? 

 Зустрічаємося опівночі в тому ж місці в той же час)))

Темний. Одна ніч без імен.- продовження тут

Ваша Даша Амфора)))