Привіт усім! Сьогодні в мене пост болю і відвертості. Поговорімо про емоційні гойдалки, з якими я зіштовхнулась на початку свого письменницького шляху.
Бувають такі вечори, коли пишеш сцену і відчуваєш себе ледь не клятим генієм сучасності. Слова ллються рікою, емоції зашкалюють, текст ідеальний! Але… настає ранок... Ти сідаєш перечитувати написане і в голові б'ється лише одна думка: “Що це взагалі таке і як воно могло з мене вилізти?”.
Я зловила себе на тому, що межа між адекватною редактурою і самоїдством дуже тонка. Здорова самокритика це круто, це коли ти бачиш слабкі місця і знаєш, як їх виправити. А от нездорова (та, від якої я зараз страждаю) це коли внутрішній голос безапеляційно ставить на весь текст величезний штамп “ЛАЙНО” і вимагає все спалити. Сварюсь з цим “душнілою” як тільки можу, що інколи виникає відчуття, що це дійде з такими темпами до психічного порушення :D. Але все одно вилазить, зараза, час від часу.
Отож, питання до досвідченіших авторів. Як ви з цим справляєтеся? Як ви затикаєте цього токсичного критика в голові, коли він переходить усі межі? Поділіться своїми лайфхаками, бо відчуваю, що зараз вони б мені дуже знадобилися
7 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ виправляю,шліфую книгу і прислухаюся до порад читачів,яких у мене поки що замало.Але я намагаюся доводити до кінця.І так,дописуйте історію до кінця,а потім робіть виправлення,як вам раніше порадили
Пацюк Червоній, Дякую! Хотіла б прислухатись до читачів, але на жаль вже наявні трішки мовчуни, ахахах. Тому орієнтуюсь на васні відчуття. Бажаю вам також письменницького натхнення!
Беру і виправляю. Першу книгу перечила, мабуть, разів 70. І планую ще перечитати і відредагувати, адже за три роки я пишу дещо інакше.
Валентина Бродська, Дякую! Ох, відчуваю, мою першу книгу теж буде це чекати...
Ніяк) Якщо він у Вас є, то це чудово - він буде клювати Вас допоки Ви не доведете працю до придатного вигляду)) Ви його не заткнете і не здихаєтеся... Просто через якийсь час знайдете спільну мову ;-)
Sandra Moor, До речі так, інші сказали те що я забув - пишіть до якогось завершення, краще навіть до самого фіналу, а потім перечитуйте. Це допомагає потім дивитися на тексти незамиленим оком. Та й ідеї будуть приходити з часом)
Моя Вам порада - завжди робіть повний цикл. Тобто написали увесь текст. Видихнули, ковтнули водички, а вже потім, повільно, почали перечитувати. Бо інакше Ви ніколи не завершите жодної частини, бо мозок буде постійно підкидати: "О, а там можна ліпше було, о, а це відкриє щось нове!".
Sandra Moor, Прошу)
На це відповідь дав талановитий Булат Окуджава:
Коли я собі здаюся геніальним - встаю і йду мити посуд.
Стосовно самокритики - дайте собі право помилятися, писати дичину, дурню і графоманити.
Бо ідеальні шедеври може писати лише Бог. А це місце вже зайняте))
Sandra Moor, Дякую вам. Радий, що зміг допомогти.
я і не прагну ідеалу - знаю, що мій рівень це "написати легку розважальну історію щоб була як серіальчик", та для життя і того досить)
Вень Чжулун, Не те, щоб я прагнула прям ідеалу, але інколи відчуття, що текст не відповідає картинці в голові
хоча при самому написанні ніби все було непогано
але "написати легку розважальну історію щоб була як серіальчик" -- це насправді теж огого рівень, не кожен зможе с:
Можна думку, якщо не дуже досвідчений? Залиште та пишіть далі! Якщо не до фіналу, то хоч до проміжного. Текстам потрібна витримка. Точніше, вашому сприйняттю власної творчості. А спалити другий том завжди встигнете!)
Вадим Сухобрус, Хаха, і справді. Чудова відсилка. Певно ви праві, треба буде це обдумати
дякую!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати