Влад закашлявся, він докладав усіх зусиль, щоб не розсміятися. Ну, все, це вже занадто. Я з усієї сили влупила йому кедом по нозі. Удар вийшов що треба. Хлопець сіпнувся, і шматок соковитого м’яса, який він саме ніс до рота, впав знов у соус. Бац! Жирна пляма розцвіла на сліпучо-білій футболці.

Петро Семенович із подивом подивився на сина:

— Все гаразд?

— Так... Просто печеня загостра, — процідив Влад, і на його скроні здулася вена.

— Загостра? Хм, мені так не здалося.

Влад з розлюченням почав витирати пляму серветкою. Псих. Чого так нервувати через якусь ганчірку? Я задоволено посміхалася, щоправда, недовго. Настала і моя черга нервувати: вузька спідниця не витримала різкого руху і розійшлася по шву.

Тр-р-р-і-сь!

Зрадницький звук пролунав мов постріл. Я завмерла. Влад теж. Секунда тиші — і на його обличчі розквітла тріумфальна усмішка, він повільно опустив погляд під стіл і підняв брову.

Друзі, незабаром продовження історії https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183

ІЗ ЦІЄЮ ПАРОЧКОЮ не засумуєте!!!