Про Виделки Та ВузькІ СпІдницІ
Влад закашлявся, він докладав усіх зусиль, щоб не розсміятися. Ну, все, це вже занадто. Я з усієї сили влупила йому кедом по нозі. Удар вийшов що треба. Хлопець сіпнувся, і шматок соковитого м’яса, який він саме ніс до рота, впав знов у соус. Бац! Жирна пляма розцвіла на сліпучо-білій футболці.
Петро Семенович із подивом подивився на сина:
— Все гаразд?
— Так... Просто печеня загостра, — процідив Влад, і на його скроні здулася вена.
— Загостра? Хм, мені так не здалося.
Влад з розлюченням почав витирати пляму серветкою. Псих. Чого так нервувати через якусь ганчірку? Я задоволено посміхалася, щоправда, недовго. Настала і моя черга нервувати: вузька спідниця не витримала різкого руху і розійшлася по шву.
Тр-р-р-і-сь!
Зрадницький звук пролунав мов постріл. Я завмерла. Влад теж. Секунда тиші — і на його обличчі розквітла тріумфальна усмішка, він повільно опустив погляд під стіл і підняв брову.
Друзі, незабаром продовження історії https://booknet.ua/book/gostr-gran-kohannya-b451183
ІЗ ЦІЄЮ ПАРОЧКОЮ не засумуєте!!!
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❣️❣️❣️
Віккі Грант, Дякую за сердечки!!!
❤️❤️❤️
Валентина Бродська, Дякую за сердечки)))
Оуч..!!! Буде цікаво!!! ❤️❤️❤️
Олена Гушпит, Так, повинно)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати