Вітаю!

Сьогодні діє перша знижка на завершену книгу!

✨✨✨

Прокидаюся від телефонного дзвінка. Сьогодні вихідний, ну хто посмів мене розбудити? Розплющую очі, в спальні ще надто темно. Тягнуся за телефоном, мружуся від різкого світла екрана, на якому світиться ім’я сестри. Важко зітхнувши, скидаю дзвінок і падаю назад на подушку. Не хочу з нею говорити. У неї сьогодні весілля, тож хай тішиться. Я все одно на нього не піду. В мене вже плани на сьогодні.

Тільки встигла закрити очі, як телефон дзвонить знову. Зі стогоном видихаю та беру слухавку.

— Чого тобі? — роздратовано шиплю зі закритими очима.

— Годі спати, сістер. Стягуй свою дупу з ліжка та топай у душ. Ти сьогодні наречена...

— В сенсі наречена? — роздратовано питаю, різко розплющивши очі та сідаю на ліжку.

— В прямому, Злато. Ми з Толиком уже за кордоном, — вдоволено повідомляє сестра. — Тож у тебе вибору немає. Ти просто зобов’язана замінити мене. — Вона це все мені так розповідає, наче так і повинно бути. Я лише сонно кліпаю і з просоння не можу нічого второпати. — А іще, ти ні про що не хвилюйся. Я про все подбала. І ще того вечора, коли ми з тобою розмовляли, зробила хімію. Тож Дикий нічого не запідозрить...

— Соломіє, ти адекватна? — хрипким голосом реву у слухавку. — Я не буду тебе замінювати. Це підстава.

Сестра голосно сміється у слухавку, а вже за мить заявляє:

— Не ний, сестричко. А краще поквапся на зачіску в салон. Тебе чекатимуть о восьмій. Салон «Есмеральда». А ще батьки знають, що цієї ночі я ночувала у бабусі, тож сьогодні Соломією будеш ти у будь-якому випадку.

— Ти стерво! — волаю я не своїм голосом.

— Удачі! — фиркає у слухавку Соломія. — Ти завжди була моєю тінню і нею залишатимешся до віку.

Знижка тут...

Приємного читання!