«Найстрашніша в’язниця — не та, де на вікнах ґрати, а та, куди ти заходиш добровільно, називаючи її порятунком. Іноді ціна свободи — це усвідомлення, що ти просто змінив один ланцюг на інший, дорожчий».

Світ за спиною Калиди палає багряними сполохами погоні, а попереду — лише сувора велич Залізного Піка. Місце, де немає місця інтригам, де панує дикий камінь і залізна дисципліна Лорда Дрегана.
Але чи справді тут безпечно? Поки солдати ділять одну чашу біля багаття, Каліда піднімається до Високого залу. Вона йде до союзника, до друга... чи до того, хто першим винесе їй вирок?

Питання до вас, дорогі читачі: Зорн помітив, як спритно гвардійці розділили загін Каліди, "допомагаючи" їм розійтися по двору. Як гадаєте, це просто бездоганний військовий порядок Дрегана чи він уже готує для гості "золоту клітку"? Чи варто було Каліді йти в замок, залишаючи своїх людей позаду? 
Діліться своїми передчуттями в коментарях! Ваші теорії допомагають історії дихати.