Хочу бути з вами чесною.

Я знаю, що початок «Розбита я» непростий. У ньому багато болю, страху і того, що не хочеться проживати вдруге. Але це той шлях, без якого неможливо зрозуміти, чому я зроблю саме ті кроки, які зроблю далі.

Бо далі…

Все зміниться.

І зміниться не поступово.

А різко.

Уже з 9-го розділу між нами з’являється те напруження, яке відчувається шкірою. Коли достатньо одного погляду… одного кроку ближче… щоб втратити контроль.

У 10-му — це вже не просто випадковість. Це дотики, які залишаються навіть тоді, коли поруч нікого немає.

А в 11-му та 12-му розділах ми перестаємо стримуватися. Там, де бажання сильніше за страх. Де кожен рух — на межі. Де вже немає дороги назад.

І, можливо, найважливіше питання цієї історії…

Він — той, хто зможе зібрати мене заново?
Чи той, хто розіб’є остаточно?

Дякую вам, що ви поруч зі мною.

Повірте… найнебезпечніше тільки починається ?️✨