Нарешті я до вас з новим розділом. :) У героїв останній спокійний вечір — скоро почнеться те, чого ніхто не очікував.

Я підняла на нього погляд і на мить просто завмерла, ловлячи цей момент — тишу, аромат троянд і його поруч. Мені було добре. По-справжньому добре. Без напруги, без страху, без тривожних думок. Я раптом чітко зрозуміла, що хочу, щоб таких вечорів було ще багато. Щоб вони не закінчувалися. Щоб Адам був поруч не лише зараз, а завжди. І ця думка вже не лякала, як раніше, а навпаки — давала дивне, тихе відчуття правильності. Я усміхнулася, дивлячись на нього, і ледь помітно зітхнула, дозволяючи собі просто бути в цьому моменті, поруч з ним, без сумнівів і зайвих думок.

Читати: "Крихка довіра" 

Мої соцмережі: ТікТок та Інстаграм