Я помилилася в ньому.
Так, він допомагає.
Так, він поруч.
Так, з ним… добре.
Але є речі, які не можна ігнорувати.
Коли ти завмираєш не від бажання —
а від страху, що зараз відкриються двері.
Коли ти відчуваєш, що щось не так —
але мовчиш.
Коли він робить так, ніби має право.
А ти… дозволяєш.
І в якийсь момент приходить думка, від якої стає холодно:
а якщо це не кохання?
Розділ, після якого ви інакше подивитесь на Артема
Читати вже можна "Розбита я"