Любі, опублікована глава роману " Капкан для метелика"

Під назвою " Ми те, що нас тримає"

Уривок ✨ 

Джонатан стояв у дверях спальні. Чорна толстовка, капюшон відкинутий назад, волосся трохи скуйовджене. Він виглядав спокійним. У руці він тримав її запасний ключ — той, який вона точно ховала в кухонній шухляді.
— Як ти… — голос зірвався. — Як ти потрапив сюди?
Він повільно посміхнувся, ступив крок уперед. Лея автоматично відступила, поки не вдарилася стегнами об край ліжка.
— Ти ж знаєш, як. Ти завжди знала, що замки для мене — не перешкода. — Джонатан підійшов ближче, так близько, що вона відчула знайомий запах його парфумів, змішаний із холодом ночі. — Ти думаєш, що можеш просто піти на побачення з якимось хлопцем і все буде добре? Що я дозволю йому торкатися тебе?
Лея спробувала відсунутися, але він швидко схопив її за зап’ястя — не боляче, але міцно. Його великий палець погладив внутрішню сторону її руки, точно там, де колись був його улюблений слід від поцілунків.
— Відпусти мене, — прошепотіла вона, хоча голос тремтів. — Я пішла від тебе. Все, досить! Дай мені спокійно жити!
Джонатан нахилився ближче. Його губи майже торкнулися її вуха.
— Тсс… Не кричи. Ти ж не хочеш, щоб сусіди дізналися, як ти насправді почуваєшся, коли я поруч.

Приємного читання ♥️ 

Книга бере участь у конкурсі, тому давайте разом досягнемо 150 активних та 50 регулярних читачів, щоб наша Лея та Джонатан змогли пройти до фіналістів. Буду ну дуже вдячна вам, якщо допоможете з цим.♥️