Українська пісня, як привід набрати 911

На своєму досвіді запевнився, шо існує три речі, які неможливо зробити в цьому житті:

1. Порахувати зорі на небі
2. Зї'сти варену картошину з салом. Одну. І зупинитись на цьому
3. Пояснити людині не з України, що «Піду втоплюся у річку глибоку» — це, життєрадісна оптимістична пісня

Посварилися нещодавно з коханням-усього-мого-життя (непогано знає російську, і зрозуміло, що за стільки років вже і з українською все ок, це важливо для подальшої історії). Я, як людина витончена, замість скандалу продовжую поратися на кухні тихесенько наспівую собі:
 

"Піду втоплюся у річці глибокій
Шукати будуть не скоро знайдуть
Ти будеш плакать, спливатимуть роки
Мене до смерті не зможеш забуть"

Краєм ока бачу: погляд скляніє, натурально паніка, людина не знає, куди зараз дзвонити і як рятувати, а я ще й з ножем, cauchemar :-)

Сварки як не бувало, заспокоюю, кажу, все ок, просто у нас років зо тридцять назад пісня така була. Хітяра прям. Вже майже класика
Вмикаю ютуб, показую. 

І от тут, здавалось би, мала настати розв’язка.
Але ні.
Бо реакція була приблизно така:
"Тобто це у вас це не суїцидальна пісня, а хіт під який треба придурковато танцювати, я тебе правильно розумію?"

Шо характерно, ютуб з цим... погодився) 

Сказав "Le contenu suivant aborde peut-être des sujets liés au suicide ou à l'automutilation." я хз, як тут скріни кріпити

Швидкофікс: зате тепер знаю, як закріпити сюди цю хітяру (сподіваюсь, це не порушує правил платформи)

І як після цього пояснити людині, що для нас це не “суїцидальний маніфест”, а щось десь між драмою, ностальгією, побутовим катарсисом і просто дуже хорошою піснею під настрій.

Що ж. Напевне, краще не розповідати людині про "червону руту" і чому її шукати не треба. Бо шизонеться остаточно.

Буду співати Сердючку. «Моя любов тобі до сраки» - принаймні тут все прозоро, без підтексту і без приводу викликати швидку.

До чого я це? А, да. 

Колись давно написав оповідання. Воно досі висить на сайті. Називається «Труна для Жана» і воно, без жодних сумнівів, найбільш життєстверджуюче з усього, що я коли-небудь створив. Це перша частина серії, решту викладу, як то кажуть, попіздже, бо важко підтримувати такий рівень оптимізму постійно, тож треба дозувати. Якщо цікаво, ось посилання. 

Тиць