Новий розділ!+книга про Єву і Влада вже доступна.

Привітик!

Історія про Єву і Влада вже доступна.

Тут вас чекають:

- заборонені почуття
- викладач і студентка
- справжнє кохання
- емоційно
- пристрасно
- відверто
- гумор і ревнощі
- таємниці минулого
18+

  Анотація :

      Я щойно розійшлась з хлопцем, який мені зрадив і обіцяла собі, що більше ніяких відносин. Лише навчання і друзі. Та тут з'явився він і мій світ перевернувся. Він - мій новий викладач, від якого всі дівчата в інституті пісяють окропом. І як би я цього не хотіла, та змушена зізнатись, що я теж. Тим більше, що я з ним познайомилась, ще до того, як він прийшов в інститут. Ще й як познайомилась... 
     Його поцілунки зводять з розуму, а руки міцно обіймають. Я втратила голову. Тільки це не правильно. Нам не можна бути разом. І справа не лише в тому, що він мій викладач...
Історія про Єву - доньку Кості і Аліси. Четверта книга циклу "Кохання з перешкодами". 
Книга читається окремо.

Уривок

    Спершу я навіть не повірила своїм очам.  От кого кого, а його я точно не чекала тут побачити.  Але, він дуже вчасно.  Можна буде з ним посидіти в кафе і нормально познайомитись.  Його руки міцно тримають мене за талію і це приємно.  Я б ще довго так стояла,  та  в когось щось впало і це привело мене до тями. 

        - Капець!  Це дійсно ти?  Як ти знайшов мене, Владе?  - шоковано запитую. - Стоп! Потім розкажеш.  Дуй  в коридор, швидше. - і  силою  виштовхую його з аудиторії, в якій раптом стало дуже тихо.  Але я на це не звертаю уваги.  Я ж думала про нього кілька днів,  ображалась... а він виявляється  шукав мене.  І знайшов.  В інституті знайшов... Чоловік  посміхнувся і я теж. Який він все-таки  гарний.  Зблизька то взагалі.  Високий, сильний.   Очі чорнющі і вії довгі.  А  губи... Ох,  краще про це зараз не думати.  - Ми хочемо змитись з лекції поки не прийшов філософ. - посміхаюсь. Якби він тільки знав, яка я рада його бачити.  Настрій як на батуті підстрибнув вгору  і я навіть забула про неприємну розмову з Богданом.  Та я про все забула.  Просто дивлюсь в ці неймовірні очі  і  дихати стає важко.  Які тепер можуть бути пари?  - Зачекай тут секунду.  Ау, народ, чого зависли?  Звалюємо!  - кричу зазирнувши назад в аудиторію . І  тут  всі зриваються реготом. 

      - Ковальова,  ну ти даєш! Торба!  - регоче Данька,  а  я не можу в'їхати що смішного. 

      - Вроджена артистка.  Молодець! - піддакує Ніка і  намагається мені щось показати поглядом.  За моєю спиною теж  сміх.  Розвертаюсь і дивлюсь на Влада, якому теж весело.  Може в мене на обличчі щось?  Чи з волоссям?  Тільки тепер звертаю увагу , що в  його руках журнал і книга з філософії...  Тобто... То він і є наш новий викладач?  Знов дивлюсь на усміхнене  красиве обличчя і  відчуваю як спалахують щоки.  Уявляю як на моїй голові з'являються вушка віслюка... - Це ми хотіли вас  розіграти.  - продовжує моя подруга. - Це жарт такий.  Ніхто нікуди не збирався. 

      - Ти... Ттттобто,  ви... - перепитую навіть не слухаючи її.  

      - Так, Єво.  Я.  А  тепер, будь ласка,  сядь - те  на своє місце  і ми нарешті почнемо лекцію. Я й так в деканаті затримався.  - потім трохи тихіше сказав. - Давно я так не сміявся. Але за пропуски буду карати. - і посміхнувся своєю чарівною посмішкою, від якої  я  відчула щось тепле і приємне в грудях. Щоки палають вогнем і тепер з'явилось розчарування. Це ж я зганьбилась не лише перед ним,  але й  перед усією  аудиторією...   І що я собі тільки придумала?  Наївна... Добре що принца на білому коні не чекала. Дурепа...     

 Поспішайте прочитати новий розділ історії "Шеф моєї мрії". Я вже й сама мрію про такого шефа )))

Це найкращий ранок в моєму житті. І найкраща ніч. Поворухнутись страшно, щоб не розбудити чоловіка. Не хочу щоб починався ранок. Не хочу на роботу. Нічого не хочу. Тільки ось так хочу... лежати в його теплих міцних обіймах. 

Та довго насолоджуватись мені не дав телефон. І кому я знадобилась з самого ранку? Олександр прокинувся і притис мене до себе міцніше. 

 - Доброго ранку, Родзинко! - поцілував в скроню. Я посміхнулась. 

 - А чому родзинка? 

 - По-перше, тому що смачна. А по-друге,  бо в мене є все, та чогось наче невистачало для повного щастя. Тебе невистачало, мала. Тому, ти Родзинка мого життя. - Боже, як це гарно...

 - А ти виявляється романтик, Олександре. 

 - Ну, не знаю. - сміється. - Ніколи себе таким не вважав.

Гарного вечора і тихої ночі!

Ваша Тетяна Калинова.