Рецензія на книгу Дієз Алго «слід падучої зорі»

Рецензія на книгу Дієз Алго «Слід падучої зорі» написана в рамках безстрокового марафону.

Події твору розгортаються паралельно у двох вимірах: у нашому світі та у світі міфів, духів і богів.

Головна героїня Наталка вирушає на вихідні в село до мами. Їде без чоловіка та дітей, оскільки ті просто не захотіли скласти їй компанію. Надворі вересень, господарські роботи майже закінчені, тож жінка планує відпочити, перемкнутися з міського ритму життя та назбирати терну для наливки. У неї всього півтори доби, тому одразу після приїзду вона перевдягається і йде до лісу, де зустрічає Валерія, який представляється переселенцем зі сходу.

Їхнє спілкування протікає напрочуд легко та приємно. У цьому новому знайомому було щось особливе, але що саме — героїня пояснити собі не могла. Вона повернулася додому до міста: робота, побут, діти... Та щось невловимо змінилося. Наталка відчувала якесь внутрішнє спустошення. Її нестримно тягнуло назад до села. Навіть попередження чоловіка про те, що на наступні вихідні обіцяють дощі, її не зупинило. Родина знову відмовилася їхати з нею, тож Наталка вирушила сама.

Цього разу вона вирішила допомогти мамі назбирати шипшини. Через дощі мати хвилювалася, що ґрунт може провалитися, але Наталка все одно пішла і вдруге натрапила на Валерія. Після їхньої прогулянки вона вночі вийшла до нього в сад, і там відкрилася правда: Валерій виявився не зовсім людиною. Він — слов'янський бог Велес, покровитель худоби, музики та поезії, володар підземного світу.

Так зароджується їхній зв'язок — стосунки звичайної жінки, яка втомилася від буденності та війни, з потойбічним світом духів. Це охоплює першу частину твору. Хоча книга формально не поділена на великі частини, ці перші дев'ятнадцять розділів мені надзвичайно сподобалися. Авторка пише дуже легко: їй  вдається повністю занурити читача в цей вимір. Ти ніби сам тікаєш від реальності і починаєш вірити в існування магії.

Цікаво, що Наталя не відчуває провини перед чоловіком. Вона добре до нього ставиться, але  їхній шлюб уже нагадує стосунки брата й сестри. А ось до Велеса в неї палає справжня пристрасть. Хіба можна вважати зрадою почуття до того, у чиє існування більшість навіть не вірить? До того, що іноді здається просто грою уяви? Це ніби захоплюватися книжковим героєм чи актором кіно. Приблизно так міркує героїня.

Більшість твору читається на одному диханні: ти заглиблюєшся в сюжет, проживаєш нові емоції та здобуваєш незвичний досвід разом із Наталкою.

Але настає переломний момент. Десь в останніх розділах історії  додаються штучний інтелект, як окремий герой, та філософські міркування про Всесвіт. Стиль авторки стає більш сухим та документальним. Для мене твір різко перестав відчуватися художнім. Звісно, це на любителя — судячи з відгуків, комусь такі міркування дуже подобаються. Але мені стало трохи нудно. Ці епізоди здалися обривчастими та недопрацьованими. Я продовжувала читати переважно тому, що хотіла дізнатися, чим усе закінчиться. Інтрига дійсно тримає до кінця, але читаєш уже швидше за інерцією.

Попри це, я щиро раджу прочитати цю книгу. Вона надихає, генерує нові ідеї та відкриває незвідані грані, а авторка чудово володіє словом. Я дуже рада, що відкрила для себе цей твір. Дякую!

 

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Дієз Алго
23.03.2026, 11:25:36

Дякую за відгук. Мабуть, кожен твір можна сприймати на різних рівнях) Те, що вам сподобалось - частина обгортки. Реальність виступає якраз зв'язуючою ланкою між минулим і майбутнім, а обгортка - для кращого сприйняття альтернативної концепції влаштування Всесвіту.
Проте ваш відгук цікавий, як цікаве сприйняття читача і, звичайно, несе користь)
А власне щодо написання рецензії - на майбутнє: не потрібно переказувати вміст твору, достатньо окреслити суть, відзначити сильні і слабкі місця, доречні власні висновки і міркування.

Показати 7 відповідей
Лара Кокура
24.03.2026, 09:32:06

Дієз Алго, ❤️❤️❤️

Дуже цікава і вдумлива рецензія. Ви абсолютно праві в тому, що кожен читає й відчуває твір по-своєму, і в цьому, мабуть, одна з головних переваг хорошої книги. Те, що для одного читача стає найсильнішим емоційним моментом, для іншого може лишитися десь на другому плані.

Мені, наприклад, якраз не надто близькі сцени й самороздуми про зраду, правильність почуттів, внутрішні любовні вагання і тому подібне. А от технічна частина — як саме влаштований всесвіт твору, за якими принципами там працює магія, містицизм, що стоїть за всією цією конструкцією, — навпаки здається мені однією з найсильніших сторін книги. Саме ці моменти я сприймаю не як нудні, а як дуже цікаві, бо вони додають історії внутрішньої логіки, глибини й відчуття, що за казкою стоїть цілісна система. Тож тут справді все впирається у читацьке сприйняття — і це, на мою думку, цілком нормально :).

Показати 4 відповіді
Дієз Алго
23.03.2026, 21:42:36

Андрей Романенко (Black Silver), Так само)

avatar
Ромул Шерідан
23.03.2026, 10:35:41

Щира рецензія. Читав твір. Мені сподобався.

Лара Кокура
23.03.2026, 10:48:21

Ромул Шерідан, Так. Твір гарний.

Інші блоги
Челендж «вибір факультету»
Автори, зізнавайтеся, хто з вас хоча б раз замислювався, на який факультет Гоґвортсу потрапили б герої ваших книг? А тут ще й новий серіал про Гаррі Поттера наближається! Тож пропоную трохи побешкетувати й відправити наших
Челендж "вибір факультету" дістався Дракайни
Побачила челендж із розподілом книжкових персонажів за факультетами Гоґвортсу у чудової Елани Чунту й вирішила теж долучитися! Отже, після невеличких роздумів всі розбилися на команди! Team Gryffindor — Джеймс,
Передплата на охоронця і "Навчи мене цілуватися"
Книга “Під захистом його пристрасті” надійшла у передплату. Зараз якраз найнижча ціна, а в книзі найцікавіші події❤️ – Мирославо, сонечко, якщо ти ще раз утечеш з дому, я тебе приб'ю, – процідив Рома,
Новинка — "Чари дракона. Мольфарська академія"
Чари дракона. Мольфарська академія читати на букнет Іноді доля дарує дивовижні сюрпризи. Я, звичайна студентка з Києва, потрапила у чарівний світ, населений неймовірними істотами — мавками та русалками, домовиками
Чоловіки його кола не благають?
Ліана різко повертається до дверей, накидаючи плащ на плечі. Гордість і образа зараз ведуть її вперед — геть із мого дому. Але вона кохає мене, я це знаю! Кохає так само сильно, як і я її, з того самого проклятого моменту,
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше