Тихої ночі!

Запрошую до іще одного оновлення!

✨✨✨

— Андрію, ти геть не знахабнів? — раптом різко обертається вона. — Для чого ти влаштовуєш мені допит? Для чого поселився навпроти? Поясни! — вона зволожує вуста й продовжує. — Навіщо переслідуєш мене? Ти гадаєш це нормально? Особливо після всього...

— Після чого? Скажи мені після чого? — підвищую голос. — Чому ти мовчиш?

Але вона продовжує вперто мовчати. І це мовчання гнітить більше за будь-які слова.

Вдивляюся в її обличчя, намагаючись знайти хоч щось — заперечення, сміх, будь-яку реакцію. Але вона просто дивиться на мене, важко дихаючи. А мене накриває, і я випалюю те, від чого сам дещо шокований.

— Твій син — це моя дитина? — тихо питаю.

Відчуваю, як серце гуде у грудях, а все в мені стискається в очікуванні почути правду. Я чомусь готовий на позитивну відповідь. Шалено хвилююся. І кожна секунда розриває мене на шматки.

Таємниця олігарха

Приємних емоцій!