Додано
21.03.26 21:24:50
Не дочекалась...
— Бачиш її, Гришко? — ледь ворухнувши губами, питаю я, не зводячи очей із Діани.
— Важко не помітити, — хмикає він, залишаючись незворушним для оточення. — Виглядає на мільйон. Власне, як і коштує.
— Вона виглядає як маєток, що стоїть на моєму майданчику для будівництва. І який я збираюся зрівняти із землею, — ціджу крізь зуби.
— Тільки не на очах у преси, — Назаренко злегка наближається, удаючи, що перевіряє мій мікрофон. — Ти стільки років чекав, щоб вона побачила твій тріумф. Тож насолоджуйся. Не давай їй зрозуміти, що вона досі може вибити в тебе землю з-під ніг.
Роблю глибокий вдих та мимоволі торкаюся платинових запонок на зап’ястях. Відчуття дорогого аксесуара під пальцями трохи заспокоює.
— Вона більше нічого не зможе, Гришко. Тепер правила встановлюю я.
Діана робить крок у мій бік. Сміливо. Гідно. Типова Тагурова — навіть коли світ руйнується, вона тримає спину рівно.
Але я зламав її батька, впораюся і з нею. Без жодних вагань.
Я відвертаюся першим. Навмисно. Демонстративно. Повертаюся до обговорення проєкту, ніби вона — лише прикра перешкода, випадкова гостя на моєму святі життя. Але всередині все палає.
А коли оголошують початок аукціону, я вже точно знаю, який лот стане моїм…

27 років тому
Я сиджу в кутку на жорсткій лаві, привалившись спиною до холодної стіни.
— Чуєш, Артурчику, — Колька штовхає мене в бік, — чого затих? У тебе ж там королева була, Тагурова, так? Усе місто гуділо, як ти навколо неї хвостом метеш.
— Не «була», а «є»! Вона мене дочекається, — відрізаю я, забираючи пляшку.
— Ідеаліст, — Гриша спльовує на затоптану підлогу. — Нічого, армія з тебе мужика зробить і всю дурню виб’є.
Діана мене дочекається…
Засинаю важким сном без сновидінь, а коли мене розштовхує стусан чергового, я вже не прошу дзвінка. Я встаю, розправляю плечі й дивлюся на нього так, що той мимоволі відводить очі.
Діана Тагурова… Моя — не така…

Оновлення щодня о 00:00!

Анна Лященко
1578
відслідковують
Інші блоги
Ці історії зі знижкою! Полонянка Шаха - Іграшок, що говорять, у мене ще не було, - чоловік на мене йде, шкіриться.
- Я не іграшка, - у відповідь шиплю, - і грати з вами не стану!
- Отже, без прелюдій, - і сорочку свою розстібає,
Йой! Я вже п’ять років вибудовую фентезійний світ і прийшла до вас, щоб поділитися його історіями. З самого початку він планувався як щось весняне, тепле і рожеве. Вийшла імперія, що полює на некромантів. Там теж багато
так вийшло, що я зарання ( три дні тому) не подзвонила та не домовилася з бабусею Галею Анастасьєвою проте, що я з нею учора їду на кладовище, до мого тата. Та вона їде на кладовище, з якоюсь жінкою. Тому, не зліться на мене
У цей момент я чітко відчула на собі чийсь погляд. Серце пропустило удар і чомусь стиснулося, а по шкірі побігли мурахи. Обертаючись у той бік, звідки відчувала на собі чужий погляд, майже не сумнівалася, кому він належить.
- От мене, наприклад, хотіли спалити на кострі, - сумно сказала Мері-Єнн. - Повіриш, я три місяці на полум'я взагалі дивитися не могла. Добре, що на кораблі їжа готується технологічно. А кошмари в мене і досі бувають. Інколи
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиДіана не знала. Але ж і Артур про це не знав. Стільки років болю(((
То вони обоє обмануті(((
Чарівна Мрія, Так((
Дякую!
Якби ж вона знала, що взагалі треба чекати, а не версію батька...
Олена, Батько постарався, щоб не дізналлася((
Дякую!
Чим далі, тим цікавіше! ♥️
Morwenna Moon, Дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати