— Влада немає вдома, — відрізав я, перекриваючи їй шлях до коридору, що вів у крило брата. — Зайди в кабінет. Почекаєш його там. 

— Ні, не варто. Я краще піду на терасу або почекаю внизу, — вона спробувала обійти мене, але я зробив крок вбік, заступаючи дорогу.

Я дивився на неї зверху вниз, тиснучи своєю вагою. Всі мають робити те, що їм наказано робити. Не сказавши ні слова більше, я просто дивився, очікуючи, що вона підкориться. Я бачив, як вона здається під моїм поглядом. Її плечі опустилися, а впертість у погляді на мить згасла.

— Я сказав — зайди. Нам треба поговорити.

Вона мовчки пройшла всередину, і я зачинив двері. Клацання замка пролунало надто голосно в тиші, що пролягла між нами.  Соня зупинилася посеред кімнати, боячись навіть обернутися, про це говорили її напружені плечі. 

— Я хотів перепросити, — сказав я, підходячи до неї зі спини. — За свою поведінку на вечорі. І вчора в холі. Моя грубість була… зайвою.

Я не називав причин. Було досить і того, що я взагалі вимовив подібні слова. Я не збирався казати, що моя грубість — це лише спосіб не дати собі зірватися і не взяти  її прямо на очах у гостей. Що я ненавиджу її за те, як вона сміється поруч з моїм братом, з його недолугих жартів, що я хотів би, аби вона посміхалась лише мені і цікавилась лише мною. 

— Мені не потрібні ваші вибачення, Максиме, — вона нарешті повернулася до мене. — Мені взагалі від вас нічого не потрібно.

— Макс. — сказав я, стоячи поруч. — Називай мене Макс. Думаю, якщо ви з моїм братиком настільки близькі, нам можна перейти “на ти”. — жовч лилась з мого рота. Насправді мені була неприємна ця розмова. Я хотів не розмовляти з нею...

— Макс. — невпевнено сказала Соня. — Просто дайте мені пройти до Влада.

Ці слова стали іскрою для бочки з порохом. Я зробив швидкий крок вперед, і вона інстинктивно почала відступати, поки не вперлася спиною в книжкову шафу. Я не зупинився. Я загнав її в кут, навалившись усім тілом, але не торкаючись. Між нами лишилися міліметри.

Я бачив, як здіймаються її груди від частого дихання. Я бачив, як вона намагалась сміливо дивитись мені в очі, але її погляд падав на мої губи. Я вдихав запах її волосся, який так само був схожим на весняний дощ. Це було якесь катування.

Брат мого колишнього: ніч під забороною