Шановні громадянии та любителі почитати щось варте, скажіть мені чесно: ви змогли б залишитися поруч із людиною, яка забрала у вас усе?

Ні? Що ж, це досить логічна позиція. Але в цій історії все не так просто і...

У новому розділі мого дарк роману «Крила, що спалили моє небо» саме це і відбувається. Каїн втратив місто, друзів, людей, яких знав усе життя. І він знає, хто до цього причетний. Люміель теж втратила, але інакше. Вона везе за спиною тіло свого брата, якого вбив той самий чоловік, що зараз веде її крізь ніч.

Вони обоє мають причичи ненавидіти одне одного. І вони не приховують цього.

Але проблема в тому, що ненависть не завжди дає відповідь, що робити далі.

Іноді вона просто... залишається поруч із тобою.

У цьому розділі між ними вперше з’являється не бій і не крик, а розмова. Незручна, важка, повна речей, які краще було б не говорити. Але саме в таких розмовах починає з’являтися щось значно небезпечніше за ненависть.

Ось вам уривок з їх розмови:

Її пальці трохи сильніше стиснули поводдя і через кілька секунд вона тихо запитала:

— То цей кінь… він належав Мері?

— Так.

Каїн дивився вперед, у темну дорогу між деревами.

— Енцо купив його для неї на минулий день народження. Тоді здавалося, що яскравішого свята й бути не може. Що ж, тепер це правда.

— А Енцо… він був її братом?

— Був.

Каїн трохи повів плечем, ніби відганяючи дощ, що стікав по коміру.

— А ще він був купцем у Афтельмі. Досить успішним, до речі.

На його губах мимохіть з’явилася усмішка.

— Одного разу він примудрився продати партію вина втридорога якомусь дворянину з півдня. Потім ще тиждень ходив містом і розповідав, як той бідолаха навіть не зрозумів, що його обдурили.

Каїн щиро зітхнув, ніби той спогад на мить повернув його в інший час.

— От же пройдисвіт… Він умів заговорити зуби… Добре вмів…

Мені завжди були цікаві історії, де все починається не з почуттів, а з речей, які не можна пробачити. І де герої змушені залишатися поруч не тому, що хочуть, а тому що інакше вже не можуть.

Якщо цікаво, що буде далі — то вам сюди!

Найнебезпечніше кохання народжується там, де мала б бути лише кров...