Привіт усім! Спішу поділитися новим розділом конкурсного роману "Загадка сузір'я Керкса".

Трошки додам візуалу та спойлеру для цікавинки:))

" Анна глянула вниз і раптом відчула щось дивне. Знизу хтось ніби дивився на них.

-  Планета знає, що ми тут, - тихо сказала вона.

Лукас нервово всміхнувся:

- Супер! Ти мене зовсім не заспокоїла!

  Дружок не пішов з ними, а залишився чекати біля входу у печеру, мотиляючи хвостом, ніби показуючи, що чекатиме тут.

- Я тебе розумію, друже, - важко видихнув Лукас, погладивши варана. – Я і сам не пішов би туди, але Еліс для мене важливіша за страх.  

  Анна та Ітан лише переглянулись між собою й промовчали. Вони почали спуск. Крок за кроком, обережно ступаючи і світячи ліхтарем собі під ноги. Ітан з Лукасом приготували бластери на випадок неочікуваної небезпеки. Чим нижче вони йшли, тим холоднішим ставало повітря. Світло зверху повільно зникало. Замість нього з’являлося інше: бліде і  пульсуюче. Коли вони нарешті дійшли до дна розлому, то Анна побачила це першою.

- Сад, - з жахом вимовила вона, затамувавши подих.

- Це не сад, - прошепотів Лукас. - Це підземний кошмар.

   Перед ними відкривався величезний підземний простір. Це була печера, але більше вона нагадувала сад. Зі стелі звисали тисячі переплетених коренів. Між ними висіли дивні напівпрозорі форми, більше схожі на видовжені кулі. Всередині них щось росло, пульсувало і рухалось. Деякі нагадували чудернацьких тварин, зокрема варанів і тієї хижої істоти з боліт, а деякі - людей. І в самому центрі печери, в переплетенні товстих коренів, нерухомо висіла Еліс. Тонкі світлі нитки входили прямо в її костюм, а коріння навколо тихо пульсувало."

З нетерпінням чекаю на сторінках роману:))