Хто б міг подумати, що звичайна незграбність у 1 главі призвиде до такого? Я просто пролила каву на його куртку, а в результаті опинилася за одним столом із людиною, чиє обличчя знає весь світ.

У 2-й та 3-й главах, які я вже виклала, події розгортаються надто швидко:

- Момент,коли він зняв маску в кафе

-Вечеря, де я намагалася не забути, як дихати

-Та сама болюча тиша в телефоні, яка змушує сумніватися в кожній прожитій секунді.

Чи був цей вечір лише випадковістю для нього, чи початком чогось більшого?

Читайте продовження моєї історії "Мій (Не)Реальний Біас".

https://booknet.ua/reader/mi-nerealnii-bas-b450427?c=4966849