Привіт, друзі ❤️ 

Я з коротеньким повідомленням – нарешті дійшли руки змінити обкладинку на Загубленій Валькірії)) 

Тепер там красується не лише Єва, а й Асгейр ❤️ 

І, користуючись нагодою, залишу уривок для знайомства: 

Насилу розплющивши очі, я сфокусувала погляд. В трьох метрах від мене, збоку від порталу, на траві з’явився ідеальний випалений круг. Всередині лежало щось, що віддалено нагадувало залишки вовка. Вже за кілька секунд монстр перетворився на білий попіл і розвіявся по вітру.

 

— Я ж просила мені не допомагати! — пробурчала я, зводячись на тремтячі ноги. Щоб встояти, довелось триматися за молодий клен позаду себе.

 

— Вибач, Єво, — ні краплі не шкодуючи, всміхнувся Асгейр, наближаючись до мене. — Я випадково.

 

— Його вдарила блискавка!

 

— Я просто чхнув.

 

Невинний вираз обличчя воїна в поєднанні з рішучістю в очах змусили мене пирхнути. Я потерла пульсуючу потилицю, якій теж дісталось від дерева.

 

— Сильно вдарилась?

 

Асгейр ковзнув долонею мені за голову, перевіряючи, чи немає ран. Потім підняв з землі кинджал. Впевнившись, що все гаразд, він востаннє обвів пильним поглядом галявину і подав мені руку.

 

— Готова?

Приємного читання ❤️