Персонаж
Привітики любі!
Я знову до вас зі своїми проблемами…
Мені здається, що майже кожен автор стикався з таким.
Ця проблема — прив’язаність до персонажа, який для розвитку історії має померти. Той самий персонаж, чия смерть на очах головного героя повинна додати йому запалу ставати сильнішим, підсилити внутрішній конфлікт і бажання помсти. Але в якийсь момент приходить усвідомлення, що тобі зовсім не хочеться, щоб він помирав.
Ти починаєш прокручувати в голові події, якими можна було б замінити цю смерть, але тоді доведеться повністю змінювати перебіг книги. Гаразд, можна переписати події, але тоді розвиток головного героя просто стоятиме на місці, і врешті-решт вам все одно доведеться його вбити.
Напевно, єдиний вихід — нічого не змінювати, а просто вбити його і потім три дні плакати в подушку через те, що той персонаж був неймовірно крутим.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯ нещодавно чув гарний жарт:
" — Як гадаєш, а чи варто мені вбити головного персонажа, щоб історія у книзі набула новий обертів та інтересів?
— Вау! А що ти пишеш?
— Автобіографію!"
А так... Ну, персонажі це ж інструмент. І якщо потрібно пожертвувати інструментом, щоб зробити іншого персонажа кращим — це треба робити...
Філія Аденаве, Я бачу, що Ви людина емпатична, і мені шкода, що в цьому світі у Вас добре серце, але...
Ні. Персонажі - літери на папері. (В нашому випадку пікселі на екрані).
Кожна книга переслідує ту чи іншу мету. Гарна книга ще й переслідує ідею!
І от персонажі - це інструменти, які рухають сюжет до моменту, коли розкриється мета чи ідея.
Наприклад, якщо я хочу донести до людей важкість життя людей з інвалідністю - я візьму якусь абстрактну Поліну і запхну її у такі суворі обставини, що будуть гарно висвітлювати ставлення суспільства до подібних людей.
Ті, хто читає - живі люди, що дихають і дивляться на мої речення. Вони поглинають досвід, який я показую через цю Поліну.
Ті, люди, хто наповнив збірний образ Поліни - живі люди. Що відчувають та проходять через усе це.
А от сама Поліна - її не існує і вона нічого не відчуває. І слугує лише "мішенню" для знущань, щоб висвітлити знущання, які проходять інші.
А щодо "відчуває". То знову ж таки... Відчувати що та до чого\кого? До Поліни співчуття 0, зеро. Як можна співчувати чомусь неіснуючому? А от реальні люди, що стоять за її образом - їм так, їм я співчуваю, бо вони реальні і живі.
Розумію вас!...
Вень Чжулун, :(
Ніколи не плакала в подушку через своїх героїв
Ірина Скрипник, Окей :)
☺️❤️❤️❤️⭐
Оксана Павелко, ❤️❤️❤️
Я пишу автобіографічні книги
Ніколи не задумовувалася над тим, що може бути хід таких подій... це зворушливо...
Іванна Роман, Таке трапляється не з кожним, у блозі я трохи перебільшила.
Це так чутливо...
Іванна Роман, Це так сумно...
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати