Конкурс Дарк-романів або взаємна підтримка

Вітаю, шановне товариство!

Я беру участь у конкурсі Дарк-романів, а це означає, що мені потрібна ваша підтримка. За суворими правилами майданчика, фіналістами можуть стати лише ті автори, у кого є 150 активних читачів та 50 регулярних читачів конкурсної книги.

Це виклик, і я приймаю його. Прошу підтримати мене та мій конкурсний роман — «Індіанець Джо». Зі свого боку я гарантую кожному і кожній взаємність: вашу увагу до моєї творчості я не залишу непоміченою.

Але перш ніж ви відкриєте першу сторінку, давайте познайомимося ближче. Хто стоїть за цим текстом?

Юрист, що шукає істину, але не у вині...

Я прийшов у літературу зі своїм багажем — юридичним, художнім та життєвим. Мій підхід — це строгість форми та суворість принципів. Я звик, що кожне слово має свою вагу, як вирок у судовому рішенні, і свій колір, як мазок на полотні.

Я — юрист, що стоїть на варті справедливості, а не лише букви закону. Письменник, що шукає істину. Поет, що відчуває ритм серця у кожному рядку. Художник, що бачить справжній колір слова. У мені поєднуються строгість професійної думки та суворість власного характеру. Я — людина без шкідливих звичок, але з палкою залежністю від творчості.

Як юрист, я звик бачити людей наскрізь. Як письменник — намагаюся це висміяти. А як людина — просто дивуюся, як ми всі досі не з'їхали з глузду в цьому театрі абсурду.

Про мої тексти та ваш резонанс

Мої тексти — це пошук істини. Не тієї, яку шукають на дні пляшки (хоча там її шукати значно веселіше, визнаю), а тієї, що народжується на перетині холодної логіки та живих емоцій. Мій стиль — це коли слово важить більше, ніж передвиборча обіцянка.

Кажуть, життя — це трагедія для тих, хто відчуває, і комедія для тих, хто думає. Я пишу для тих, хто готовий до обох варіантів одночасно. Спочатку ви задумаєтесь, а за мить не знатимете — плакати чи сміятися над тим, як влучно я підмітив чергову життєву «халепу».

Мені важливо знати, як моє бачення резонує з вашим. Я не шукаю порожніх компліментів, мені цікава ваша обґрунтована та чесна думка:

- Чи відчуваєте ви «ритм» у моїх рядках?

- Чи достатньо «кольору» у моїх описах?

- Чи не занадто суворим та цинічним видається мій підхід для ніжної душі сучасного читача?

Не бійтеся критикувати. Юриста важко образити словом — ми й не таке чули в залах суду.

Дякую кожному, хто дочитав цей маніфест до кінця. І особлива вдячність тим, хто вирішить підтримати «Індіанця Джо» на шляху до фіналу. Побачимося на сторінках роману!