Коли з лісу пролунали перші постріли, найманець, як і завжди, не забарився з реакцією. Схопив Тріну в оберемок і разом з нею завалився на землю, одночасно ударом ноги перекидаючи стіл набік. Миска з м’ясом та спеціями полетіла долі, розкидаючи свій вміст по землі.

...

– Дзене, – стримано промовила Тріна, – я безмежно ціную твою турботу… Але зараз – відпусти мене. І бажано негайно!

Наразі вона лежала на широких грудях горянина, мов на ліжечку.

– Та я ж і не тримаю, булочко! – широко всміхнувся він. – Головне – не висовуйся й не піднімай голову.

Відпустивши дівчину, перекотився до стіни і схопив гвинтівку. Став на коліно, висунувшись з-за столу, стрельнув двічі одиночними і сховався назад. Вороги негайно відповіли – дві черги здійняли фонтанчики землі там, де він щойно був.

Поправляючи одяг, ельфійка підійшла до вікна.

– Чудовий сьогодні ранок. Сонце світить, пташки співають… Гм… і чиясь аура в кущах…

Келя неначе щось шарпнуло – як тоді, в ущелині. Зірвавшись і підхопивши Міру під руки, він відсмикнув її від вікна – за мить до того, як крізь нього вдарила автоматна черга, засипаючи їх обох осколками скла. 

– На підлогу! – ельфи пригнулись, і вчасно – за першою чергою послідувала ще одна, вибиваючи залишки розбитої шибки та тріски з віконної рами.

Воріженьки все не дають героям спокою... а мені все ще погано вдається візуалізація бойових сцен. Але вже хоч якось)) п.с. Зображення клікабельні.

✍  Та все ж запрошую до прочитання ;)

А кому цікаво, коли, як і з чого все починалось - перша частина осьде: