У книзі, над якою я зараз працюю, людство переживає глобальну катастрофу.

Уламки падають на Землю, небо закриває пил, температура знижується, починаються урагани й землетруси.

І часто виникає питання: чи взагалі могло б людство вижити після такого?

На мою думку — так, могло б.

Найімовірніше, великі міста були б сильно зруйновані. Частина електростанцій перестала б працювати. Атмосфера на певний час потемнішала б через пил, а температура на планеті могла б помітно знизитися.

До цього додалися б урагани, зливи, землетруси та проблеми з радіацією в місцях пошкоджених атомних електростанцій.

Вижити в таких умовах, швидше за все, можна було б лише в підготовлених укриттях.

Саме тому в моїй книзі ключову роль відіграє підземний комплекс, де тисячі людей намагаються не просто вижити, а створити нове суспільство.

Бо після будь-якої катастрофи головне питання навіть не в тому, як пережити перші дні.

А в тому, яким стане світ після цього.

Саме з таких роздумів і народився світ цієї книги.