Тихої ночі, любі! 

Запрошую до оновлень.

✨✨✨

Роблю два кроки і зупиняюся поруч зі столом Фаворського, а він невдоволено заявляє.

— Аріно, ці джентльмени бажають з тобою поспілкуватися.

Несміло переводжу погляд на чоловіка за столом і зустрічаюся поглядом з холодними, суворими темно-зеленими очима. Не витримавши цього погляду, опускаю повіки.

— Станіславе Яновичу, залиште нас з Аріною Іванівною наодинці, — раптом низьким холодним тоном наказує чоловік за столом. — А тоді, не оглядаючись, звертається до чоловіків позаду: — Марку, Костю, ви теж вийдіть.

Я, здається, дихати перестаю від того, що відбувається. Тіло тремтить, страх лише посилюється. Здогадуюся, що все, що відбувається, пов’язане з Іваном, але вірити у це не хочу.

Одержимість банкіра ⬆️

Від розмови відриває телефон. Зиркаю на екран — це моя помічниця. Дідусь посміхається.

— Невже та невгомонна так рано прокинулася у вихідний. Щось у лісі здохло.

Я посміхаюся, адже за цей тиждень моя Оля змінилася до невпізнанності.

— На це є причини, дідусю. Потім розкажу.

— Та це мають бути вагомі причини... — іронізує дідусь. — Певно, земля зійшла з орбіти, якщо Оля так рано встала у суботу.

Сміючись, знімаю слухавку. Мої чоловіки по черзі вітають мою помічницю, і от нарешті телефон повертається до мене. Також вітаємо одна одну зі святом, і моя Оля схвильовано питає.

— Кать, ти сама йдеш на благодійний вечір?

— А з ким іще мені йти? — підіймаючись, відмахуюся. — Син ще малий, дідусь не горить бажанням отак двіжувати.

— Кать, візьми мене з собою... — раптом просить з надією помічниця. — Там мій Ярема буде. Ну, будь ласочка! — ледь не пищить, проситься Оля.

Посміхаюся. Ну хіба ж я можу їй відмовити. Зрештою і я поруч з Олею почуватимуся впевненіше, хоча знаю, що вона після появи Полонського пропаде.

— То що, візьмеш мене з собою? — перепитує моя помічниця. — Візьмеш?

— А куди ж я без тебе...

— Кать, він мені такий букет подарив. А посиланнячко яке... Кать, я закохалася.

Зітхаю. Я рада за свою помічницю. Хоча останній тиждень я те й слухаю, що Полонський те, Полонський се. Ох, пропала моя Оля. Ой пропала. Але нехай. Може Яромир Полонський і є її доля.

Таємниця олігарха

Приємного читання!!!