...трохи відсторонилась. Проникливо подивилась йому в очі. Плавно простягнувши руку, вигнувши палець з відблискуючим у світлі вогню золотистим нігтиком, підчепила його за зав’язки на комірі сорочки й підтягнула до себе. Їхні обличчя опинились поряд.

– Ти змусив мене неабияк перенервувати, світленький, – голос ельфійки був настільки млосним, що пробирав до кісток. – Те дослідження, про яке я казала… тепер воно буде дуже, ДУЖЕ грунтовним!
– Так я, можливо, й не проти, – трохи зніяковіло всміхнувся Кель.
– Ммм… – Міра мрійливо закотила очі. Посмішка на її обличчі неперевершеним чином поєднувала хтивість, передчуття та класичну “темну” іронію. – Ти не знаєш, на що підписуєшся. Але… так навіть цікавіше!
 

(зображення клікабельне)

✍ Що ж там таке було - читайте:

А кому цікаво, коли, як і з чого все починалось - перша частина осьде: