Вітаю, мої любі! 

Сьогодні прочитав твір панни Ньюбі Райтер «Де трава зеленіша». Це дуже сильна річ. Чесно написана, точна у відчуттях і напрочуд жива. Історія молодої панни, яка зустріла війну переселенкою з Маріуполя в Ірпені, написана простою мовою, але з такою емоційною силою, що читач буквально опиняється всередині подій. Панна Ньюбі Райтер створила справді потужний текст. Щирий уклін авторці за сміливість і чесність.

Але мушу сказати і про інше.

Ми часто недооцінюємо, що війна зробила з нашою психікою. Я переконаний: практично всі українці сьогодні мають небойовий ПТСР. У тих, хто воює, до нього додається ще й бойовий. Проявляється це дуже по-різному: інколи як черствість, інколи як надмірна чутливість до чужого болю, інколи як зниження емпатії, а інколи — навпаки, як її болісне загострення.

У моєму випадку цей досвід накладається ще й на розлад аутистичного спектру. І тому «Де трава зеленіша» вдарив по мені надзвичайно сильно. Настільки, що повернулися панічні атаки, тремтіння рук і світлочутливість.

Тож маю прохання до шановної письменницької громади. Якщо ви пропонуєте твори на мій безстроковий марафон читання, будь ласка, поки що не надсилайте тексти про нашу війну — навіть якщо події відбуваються в тилу. Я ще не до кінця пережив і перетравив цей досвід.

Дякую за  розуміння.

Посилання на сам марафон:

https://booknet.ua/blogs/post/423470