Новий розділ За власним (не)бажанням

Нарешті Адріан та Інес дісталися до пролону і пішли далі.

— Забирайте свої труси, міс Ланг, і повертайтеся до роботи.

Він зім’яв мою заяву так само безжально, як колись ту схему з Лінденхофа, відкрив якусь шухляду зі свого боку столу і вкинув її туди.

Я роззирнулася. Мої труси самотньо лежали на підлозі. Я схопила їх, зім'яла в кульку і жбурнула в нього. В моїй уяві вони долетіли, як камінь з пращі, і боляче вдарили його в лоб.

Реальність була менш ефектною.

Труси летіли повільно, як парашут, розгорнулися в повітрі і почали плавно опускатися вниз. Ми обоє, як загіпнотизовані, стежили за їхнім польотом. Зрештою, Адріан просто взяв їх з повітря жестом, яким знімають павутину перед собою на лісовій прогулянці. І теж кинув у ту саму шухляду.

Це вже колекція.

Я взяла в долоню туфлю, оцінюючи її як зброю, і зиркнула на Адріана. Він миттєво згрупувався, готуючись до атаки.