Що стається з людиною, коли над нею замикають 800 метрів суцільного каменю?

Уявіть абсолютну темряву. Таку, що її можна різати ножем. Повітря настільки густе від вугільного пилу та метану, що кожен вдих дається з боєм.

Саме туди я відправив свого головного героя. Любчик привіз із собою чисту карпатську вишиванку, запах хвої та дримбу в кишені. А натомість отримав Стальгород — жорстке, безкомпромісне місто, де легені стають кольору антрациту, а щоб вижити, треба навчитися дихати в унісон із підземним чудовиськом.

Я виклав на Букнет перші 7 пілотних розділів. І без зайвої скромності скажу: це по-справжньому унікальна історія. Тут немає картонних героїв чи ідеалізованих страждань. Тут є піт, мазут, суворий шахтарський гумор і відчайдушна спроба не втратити себе, коли ти перетворюєшся на вугілля.

Цей текст густий. Він бруднить руки. Він вібрує.

Якщо ви не боїтеся спуститися в забій і почути, як у темряві звучить гірська дримба — ласкаво прошу. Але попереджаю: відмитися від цієї атмосфери буде непросто.

Читати перші 7 розділів тут: https://booknet.ua/book/korn-viverto-gori-b450125