Тихого вечора!

Роман "Шалена двійня мого боса", — оновлено!

✨✨✨

Довго кручуся. Навіть з Аллою встигаю попереписуватися, але сон ніяк не бере. Тому шукаю аудіокнигу для прослуховування. Може хоч так вдасться заснути.

Раптом у двері стукають. Дозволяю увійти і здивована, адже в кімнату входить донька Мірошника.

— Вероніко Сергіївно, можна до вас? — несміло питає вона.

Сідаю на ліжку та дозволяю увійти. Мала підходить ближче і зупиняється поруч. Розгублено підіймає на мене погляд і тихо каже.

— Спасибі, що заступилися за нас перед цією злою жінкою.

Я здивована, і якщо чесно, мені приємно. Хоча довіряти дітям мого боса не можна.

— Будь ласка, Соню. Та ви з братом не зважайте, схоже та тьотя нікого не любить. А може, у неї щось трапилося, тому вона така сердита. У дорослих все надто складно.

Соня кліпає очима і, зітхнувши, тихо каже.

— Зрозуміло. — дівчинка зітхає і, побажавши мені спокійної ночі, йде.

Коли залишаюся одна, теж зітхаю. Навіть не знаю, як приймати цю подяку. Адже поки довіряти малим не можу. Нам усім потрібен час.

Шалена двійня мого боса

Приємного читання!