– Ну що, пелюсточко, – усміхнено промовив Кель, стоячи біля дверей своєї кімнати, – солодких снів? Або…

Він сонно кліпав очима, але намагався виглядати бадьорим.

Міра, загадково посміхнувшись, пригорнулась до нього, обійнявши обома руками за шию.

– Я б з задоволенням відповіла “або”... промінчику, – сірі очі грайливо зблиснули. – Та не буду тебе сьогодні мучити. Ти на ходу засинаєш, а завтра ти маєш бути повен сил. Тож… – примруживши очі й потягнувшись уперед, вона на кілька секунд припала до його губ. – Солодких снів, світленький!

Запрошую почитати перед сном))

А кому цікаво, коли, як і з чого все починалось - перша частина осьде: