Мабуть, кожен із нас хоча б раз у житті переживав біль розставання.
Коли доводиться відпустити людину, яку любив. Коли здається, що щось дуже важливе в житті закінчилося.
Після такого болю часто з’являється стрх.
Не тому, що ми перестаємо хотіти кохання. Навпаки — всередині ми все одно прагнемо тепла, близькості, людини поруч.
Але дозволити собі знову відкритися іноді найважче.
Іноді хочеться просто сховатися від усього світу, нікого не підпускати близько. Але всередині ми все одно потребуємо підтримки, розуміння, любові й близькості з кимось. Не хочемо бути самотніми.
Поділіться, будь ласка:
чи дали ви собі й коханню другий шанс після сильного розчарування?
Мені дуже цікаво почитати ваші історії ?
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЗнаєте, найскладніше — це не сам біль, а той "тихий режим", у який ми себе переводимо після нього. Коли серце ніби й хоче тепла, але мозок вибудовує цілу фортецю, щоб більше ніхто не підійшов близько. Я довго вчилася наново довіряти не комусь іншому, а насамперед собі. Бути впевненою в тому, що я вистою, навіть якщо знову буде боляче. Другий шанс — це завжди ризик, але без нього ми просто завмираємо в цій порожнечі.❤️❤️
Джулія Торн, Згодна з вами. Мені теж здається, що після болю дуже важливо трохи зупинитися і повернутися до себе. Бо іноді в стосунках ми так занурюємося в людину і почуття, що в якийсь момент ніби губимо себе.
Тому, мабуть, найважливіше — не забути, хто ми є насправді і чого хочемо. Коли є це розуміння себе, тоді і другий шанс вже не виглядає таким страшним. ❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати