От скажіть, чому не можна думки з голови одразу переносити в нотатки на телефоні?? моя біль просто, бо скільки маю ідей і сценаріїв а писати інколи або лінь або не те, що в голові виходить, у кого так ж само
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Ну що ж, останній розділ історії Тіма вже доступний для прочитання. (Фінал). Чесно кажучи іноді я сама починала сумніватися, що колись закінчу цю книгу. Ця історія тривала для мене два роки на сторінках гугл документів,
Привіт, мандрівники слова! Хочу запросити вас долучитися до марафону взаємних підписок — чудової можливості для авторів підтримати одне одного ✨ ? Якщо ви ще не досягли бажаних 200, 300 чи 500 підписників — давайте
Ласкаво прошу до «Клаптикового королівства» ✨♥️✨ Цей блог повинен був з’явитися ще вчора, але відсутність світла та інтернету цьому трохи завадила. Тож, поки вони є, розповім, про що ця історія та де вона
Радянському поету Леву Озєрову (Гольдебергу), який до речі народився в Україні приписували цитату: «Талант потрібно підтримувати - бездарність прорветься сама.» І я згадав дискусію на цьому ресурсі з поважною
✍️Сьогодні у професійних письменників свято! ♥️ А як щодо тих, для кого це не професія, а поклик серця? ☝️ Вважаю, ми теж не останні люди на цьому шляху, як гадаєте? ✌️ ❣️Тож усіх, хто пише, а тим більш
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСпробуйте наговорювати на диктофон.
Єва Сова, як ідея❤️
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
Кайла Броді-Тернер, Спасибі Вас також, удачі❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати