От скажіть, чому не можна думки з голови одразу переносити в нотатки на телефоні?? моя біль просто, бо скільки маю ідей і сценаріїв а писати інколи або лінь або не те, що в голові виходить, у кого так ж само
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Друзі, на Букнет стартувала акція "Книжкова весна"! Упродовж її дії ви можете придбати книги улюблених авторів зі знижками до 30%, а ще - отримати шанс виграти промокоди на безкоштовне читання будь-яких платних книг
Вітаю, любі букнетівці!❤️ Запрошую на оновлення: — Ірен, якщо ви вже тут, то можете скерувати нас. Який поверх? Ви ж знаєте? — Поверх? — визираю у вікно. Ми біля будинку Джоні. Але я точно знаю, що він тут не живе.
Один крок — і світ людей залишився позаду.
Без права повернення. Без другого шансу.
Селена не просто перейшла межу — вона знищила її.
Тепер перед нею Ноктіріон — світ, де не діють людські закони. Де влада вирішує
Всім привіт! Автори-колеги, я до вас з цікавим запитанням. Ви колись мріяли потрапити у світ власної книги? Ну, знаєте, не просто уявити його під час написання, походити подумки знайомими вулицями, замками, лісами чи академіями,
знижки для вас✨ Сьогодні на трилогію "Долі без вибору" до -25%.
І я хіхікаю із цього банера, тому вирішила нічого не змінювати) Всім гарного дня ☺️ ПС. Сподіваюсь у вас все добре після такої гучної но
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСпробуйте наговорювати на диктофон.
Єва Сова, як ідея❤️
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
Кайла Броді-Тернер, Спасибі Вас також, удачі❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати