От скажіть, чому не можна думки з голови одразу переносити в нотатки на телефоні?? моя біль просто, бо скільки маю ідей і сценаріїв а писати інколи або лінь або не те, що в голові виходить, у кого так ж само
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Останнім часом складається враження, що я - авторка однієї книги)))
Насправді це не так, просто "Водійка" зараз в пріоритеті: вона ще пишеться, вона - улюблена дитинка зараз, вона - знакова для мене книга в багатьох сенсах,
Я досі усміхаюся, коли дивлюся на статистику. Моя новинка «Мій таємний бос» лише вийшла на платформі, а її вже додали до 50 бібліотек! Щиро дякую кожному, хто вирішив дати цій історії шанс. Для автора це не просто
Чи можна залишитися людиною, якщо свободу в тебе вже забрали? У багатьох історіях свобода — це просто можливість піти куди захочеш. Але що, якщо її забрати? Що залишиться від людини? У «Попелі Еларіса» є герої,
У прямому ефірі в студії знаходиться Михайло Дриганов. звинувачений у 2 убивствах. Прокуратура проводила слідчий експеримент, під час якого Дриганов кудись подівся і до ізолятора не повернувся. Короткий зміст інтерв'ю Зоряна:
Доброго часу доби, дорогі читачі! Вітаю всіх! Я тут, щоб анонсувати новий, четвертий розділ моєї книги. І сьогодні мені хочеться поставити вам одне питання: хто ж такі демони Пустки? Безжальні вбивці? Чи, можливо, за цим
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСпробуйте наговорювати на диктофон.
Єва Сова, як ідея❤️
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
Кайла Броді-Тернер, Спасибі Вас також, удачі❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати