От скажіть, чому не можна думки з голови одразу переносити в нотатки на телефоні?? моя біль просто, бо скільки маю ідей і сценаріїв а писати інколи або лінь або не те, що в голові виходить, у кого так ж само
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Життя кожної людини наповнене неймовірним калейдоскопом подій, і в кожному окремому періоді нас супроводжують різні люди. Хтось приходить на мить, а хтось залишає такий глибокий слід, що навіть крізь роки ми повертаємося
...ще просити про відгуки). Читаче наш, що єси по той бік екрану! Нехай святиться ім'я Твоє, Нехай прийде Читун Твій, Як паперових, так і електронок. Відгук на книжечку насущний дай нам сьогодні, І прости
Дівчина, яку щойно жорстоко обломали в її очікуваннях, дає мені ляпаса та поправляє поділ сукні. А потім видає: — Не раджу більше з'являтися тут, пане Нараку. І розберись зі своїм… дракончиком! — вона презирливо
Всім привіт! На завтра вже запланований 12 розділ до книги Ти лише моя. Фрагмент тексту, що було сьогодні в оновленні: — Мене не цікавить, як ви це називаєте, Яно Петрівно. Мене цікавить репутація моєї
- Чому ти врятував мене? - Тепер допит почала ти? - Після усього, що між нами було, я маю право знати. - Ти кажеш так, ніби після десяти років нашого шлюбу до нас несподівано заявляється моя позашлюбна дитина, яка була створена
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСпробуйте наговорювати на диктофон.
Єва Сова, як ідея❤️
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
Кайла Броді-Тернер, Спасибі Вас також, удачі❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати