От скажіть, чому не можна думки з голови одразу переносити в нотатки на телефоні?? моя біль просто, бо скільки маю ідей і сценаріїв а писати інколи або лінь або не те, що в голові виходить, у кого так ж само
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Обід — це добре, а ще дуже навіть вчасно! Я хочу їсти так, що в мене руки трястися починають. Добре, що Єгор уже помив посуд. Хлопець не цурається жодної роботи! Швидко розставляємо все по місцях і спускаємося вниз. Артур
Вітаю! Нова глава "Живий метал. Прокляття крил" вже опублікована. ********************************* Я знайшов стіну з червоної цегли, наче тут був вхід, та його замурували. Я перевів зір на істинний і побачив приховані знаки.
Любі читачі, нові розділи «Вберегти її» вже на Booknet! ? А поки хочу запитати: чи любите ви грецьку міфологію? Особливо історію Аїда та Персефони? Трішки з нового розділу: — Я хочу насолодитися цим моментом, Персефоно,
Привіт, мої любі Спокусники! Новий розділ: “Не такий ти й святий” 18+ — Знаєш, я гадаю, що не слід брехати про наші плани, — кажу я. Злітаю зі стільця, розв’язую халат і бачу, як Кіліан ковтає. Скидаю шовк до ніг
Друзі, У моєму історичному любовному романі «Гострі грані кришталю» вже відбулося чимало подій. Емілі Міделтон шукала управителя для свого заводу. А знайшла вірного поплічника, чудового підопічного та… відмінного
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиСпробуйте наговорювати на диктофон.
Єва Сова, як ідея❤️
Після того як кілька разів втратила непогані ідеї діалогів, почала писати все, де б не була)
Тож, так, краще налаштувати собі звичку все записувати, аби потім не сумувати за втраченим. Але знаєте, з часом ставишся до втраченого трохи легше, цілком імовірно, що нова ідея за обрисами старої незаписаної, вийде ще об'ємнішою та краще пропрацьованою)
Успіхів Вам та натхнення, і вітаю зі святом!❤️
Кайла Броді-Тернер, Спасибі Вас також, удачі❤️
У мене зворотна проблема.
У мене Аспергер. І я мрію до кінця життя навчитися… прокрастинувати.
Мій мозок не вимикається. Він не знає режиму «потім». Він працює постійно. Якщо я не пишу — я формулюю. Якщо не формулюю — структурую. Якщо не структурую — паралельно вирішую якусь логічну задачу, просто щоб не згоріти від надлишку думок.
Щоб відпочити, мені доводиться змушувати себе думати про щось абстрактне. І навіть тоді я підсовую собі якусь схему чи задачу — бо інакше мозок не визнає це відпочинком.
З одного боку, це виснажує.
З іншого — саме такий гіперфокус дозволяє мені тримати в голові багато шарів одночасно. Будувати складні конструкції й писати їх простою мовою. Не губитися в деталях, а складати їх у цілісність.
Проблем із записуванням у мене немає. Я постійно в телефоні. Нотатки, чернетки, фрази, фрагменти — усе одразу й без пауз.
Іноді думаю: як це — дозволити собі відкласти? Не оптимізувати, не аналізувати, не шукати наступний крок?
Можливо, колись навчуся.
А поки що — працюю з тим двигуном, який мені видали. І, якщо чесно, він потужний.
Коментар видалено
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати