Без Дениса ні дня

Кішечка

Нещодавно чи то тут, чи то в Тредсі, була розмова про те, що автор мусить думати, який посил дає в маси своєю книгою. Чітко усвідомлювати, чому вчить, або не вчить, читачів. Так от, я подумала, що всі мої книжки, особливо ця, несуть просту думку: ментальні проблеми вирішуються по дорослому, тобто люди йдуть у терапію. Оно Кішечка після трьох місяців з психологинею навчилася отримувати задоволення від флірту в моменті ❤️

— Ти зараз дуже зайнятий? — запитала тихо.

 

— Ага. Роблю вигляд, що активно працюю, щоб не дати собі шансу набити пику твоєму колишньому.

 

— З твоєю агресією треба щось робити, Романюк, — хмикнула, — Ти напружений останнім часом. 

 

Він крутнувся в кріслі, подивився так, що мене промурашило.

 

— Хочеш зробити мені масаж, Кішечко?

 

Уява негайно намалювала образ голого по пояс Дениса, який лежить на животі, у мене в руках оті свічки, які у СПА. Воском, чи що там у них всередині, полила спину, почала розмазувати його по шкірі... Ой, блііін. Напевно думки якось на обличчі відобразилися, бо у Романюка погляд став, як у березневого кота. Прокашлялася, провела рукою по шиї і важко зітхнула. Ходячий двометровий афродизіак, блін.