Вітаю!

Запрошую до нового розділу роману, Вероніки та Дмитра!

✨✨✨

— Вероніко, поїхали, — просить він. — Твоя подруга права. Не потрібно жаліти таких зухвалих хлопців. Зрештою напишемо спільну заяву. Це твоєму колишньому не дуже нашкодить, але він матиме час, аби подумати над своєю поведінкою. І наступного разу, перш ніж хуліганити, замислиться, чи варто.

Я важко зітхаю. Не хочеться мені писати заяву, хоча, з іншої сторони, Ігор це заслужив. І добре, що зі мною був мій бос, бо навіть уявити моторошно, для чого колишній приїжджав і як би поводився, якби я була одна.

— Гаразд, — лиш тихо погоджуюся.

— Вероніко, нічого не бійся. Я буду поруч. І не дозволю тебе скривдити. А твоєму колишньому варто навчитися відповідати за свою зухвалість.

Я все розумію, та якось не хочеться таких кардинальних дій, бо знаю, що Ігор матиме через наші заяви чималі проблеми. Але Алла має рацію, він мене не жаліє.

Книга тут...

Приємного читання!