Вітаю, мої любі читачі!)

Сьогодні хочу нагадати про мою давню книжку. Вона про нове кохання, яке так легко втратити, якщо доля не втрутиться) Люблю цю історію. Писала книжку в ті часи, коли дуже хворіла. Я тоді майже не вставала з ліжка. Плакала від безсилля та все одно писала. Можливо, саме вона трохи покращила мій стан. Сьогодні шукала для вас цікавий фрагмент і зрозуміла, що треба знайти час, щоб трішки її відредагувати) Але це зовсім не заважатиме вам отримати задоволення, якщо ви наважитеся її прочитати))) Бо Кміт - він неймовірний!) А ще є нова обкладинка)

Наречений її подруги

ФРАГМЕНТ

Рівно о восьмій Меланія спустилася ліфтом з третього поверху, де розташовувався її номер. Чому ліфтом? У всьому винні підбори й жіноче марнославство. Але коли ще тішити його, якщо ти медик? Білий халат, ще один білий халат, костюм, як правило, однобарвний, зручне взуття на низьких підборах. А так, курорт — саме те для того, щоб покрасуватися, або вигуляти одяг.

Записку Меланія так і не написала — все ще не прийняла остаточне рішення. Напевно, Кміт правий — вона занадто багато думає. Як не дивно, це був аргумент проти продовження їхнього знайомства. Цей чоловік дуже добре її розумів. І тоді Меланія вирішила вчинити всупереч логіці.

Вона вбралася в шовкову малинового кольору сукню, уклала волосся хвилями, нанесла більш яскравий, ніж зазвичай, макіяж, всунула у вуха найбільші з привезених сережок, а ноги в босоніжки на вже згаданих шпильках. Поклавши телефон з сотнею пропущених дзвінків від Максима, помаду і вологі серветки в клатч на ланцюжку, Меланія рушила до виходу. Вже вийшла з номера, коли несподівано згадала про парфуми.

Повертатися чи ні? Що це — погана прикмета чи ще одна підказка інтуїції?

В який бік підказка, Меланія вирішила не думати. Для цього й відпочинок, хіба ні?

Вона повернулася у номер і знайшла у валізі червоний флакончик модних парфумів.

Сама Меланія ніколи б не придбала такі. Це був подарунок Ельвіри. Ну як подарунок? Подрузі вони з якоїсь причини не підійшли. Здається, справа була в якомусь залицяльнику дворічної давнини, який надавав перевагу цитрусовим нотам.

Меланія не так вже й часто користувалася парфумами. При її роботі краще було взагалі обходитися без будь-якого запаху. Дезодорант і масло для тіла — це Меланію цілком влаштовувало останні років зо п'ять. Проте цього разу, збираючись у подорож, Меланія покидала до валізи деякі речі, які ніколи б не взяла з собою в спокійному стані. Парфуми та босоніжки на шпильках були в їхньому числі. Та ще білизна — дорога і невагома. А скільки грошей на це пішло! Питання, навіщо? А все через дружній шопінг. Вони тоді з Ельвірою багато чого понакуповували на передноворічну премію.

І якщо її, таку гарну, Кміт не дочекається, значить, не судилося.

Він дочекався.

Стояв біля стійки й розмовляв з дівчиною-портьє. Немислимо привабливий в, здавалося б, звичайних світло-сірих штанах і майже чорній приталеній сорочці навипуск з засуканими рукавами, Кміт притягував погляди усіх жінок, які проходили повз або сиділи на диванчиках. Що говорити про портьє? Вона буквально всмоктувала його поглядом і посміхалася так, немов її тільки що запросили на...

Кміт озирнувся, і Меланія забула, про що думала. У цей момент вона теж відчула себе привабливою. Все ж таки це різні речі — думати, що ти гарна, і спостерігати це ж саме в очах інших. Що ж, якщо і згрішити з кимось на курорті, то кращої кандидатури не знайти.

«Агов, подруго? Ти ще на зв'язку? Розум увімкни».

Меланія похитала головою, відганяючи поки ще тверезі думки. Вона збиралася виправити такий стан речей найближчим часом. І несподівано спіткнулася.

Її одразу ж підхопили чиїсь руки. Немов хтось йшов слідом і милувався... чимось. І це був не Кміт. Той не встиг, хоча й дуже поспішав. Інший чоловік, набагато молодший за Меланію, підтримав її за талію і покрутив, немов у танці, щоб опинитися перед нею. Його чарівна посмішка буквально збивала з ніг, а Мел і так стояла не дуже впевнено.

— Леон. А тебе як звуть? — поцікавився юнак англійською, але з акцентом.

Пекучі чорні кучері, ще темніші, ніж у Кміта, бездонні вугільні очі, виразна мускулатура...

— Кілер? — поцікавилася Меланія.

«Гарний. Навіть вродливий. Дуже хороший. А ще молодший років на п'ять».

— Дотепно. Ні, я Крамер.

— Та й вона не Матильда, — пролунало поруч. Леону довелося прибрати руки з її талії, оскільки Кміт обійняв Меланію за плечі. — Бачу, ти голова, люба?

На кінематографічно вродливому обличчі Крамера відбилося щось подібне до відчаю.

— Так ви зайняті?

— Хіба не помітно?

Кміт поцілував Меланію у скроню. Подумавши, вона не стала обурюватися. Хотіла побачити, чим завершиться розмова. Їй сподобалося це трохи смішне курортне чоловіче суперництво. І це при тому, що навколо сновигало безліч інших жінок. Меланія не могла пригадати, коли щось таке через неї відбувалося. Можливо, ніколи. Шкода, що Максим цього не бачить.

— Ви одружені?

"Один-один. Розважайся, подруго. Попереду ще майже цілий тиждень».

— Любиш заглядати в чужі спальні, хлопче?

Кров одразу прилила до дівочих щік. Добре, що вона не наклала рум'яна.

«Спальні? Це... пікантно. Два-один, на користь Кміта. Подруго, та ти з глузду з'їхала».

Юнак підняв одну брову, і Меланія мимоволі замилувалася скульптурно виліпленим обличчям. А що? Мала право!

— Ні, я не любитель ділитися. Навіть враженнями. Але якщо жінці набридне стариган, і вона захоче змінити обстановку...

Тут він явно переборщив. Вона ж йому не річ.

— Леон, ця конкретна жінка не любить, коли про неї говорять в третій особі. Приємного вечора.

Меланія вислизнула з-під руки Кміта, обійшла Крамера і попрямувала до... Куди ж тепер? Вона якось не продумала варіант на випадок, якщо їй доведеться розважатися самій. Не сидіти ж їй, такій гарній, в номері? І де застряг Кміт? Передумав?

Меланія вдала, що поправляє ремінець, і обернулася. Вищий на зріст Кміт щось говорив юнакові, що відверто посміхався йому в обличчя. Обидва мали чудовий вигляд, але Кміт все ж більш мужньо, солідніше і...

«Просто зізнайся собі, що він тобі подобається, і все».

Кміт вочевидь зауважив, що вона забарилася, і кинувся слідом.

— Пробач.

Меланія думала, що він скаже щось ще. Пообурюється поведінкою нахабних цуценят, як зазвичай робив Максим, але Кміт зупинився на єдиному слові.

«Три-нуль».

Бережіть себе!

Софія