Чому я обрала темні історії?

Письменництво — це спосіб говорити про те, про що люди зазвичай мовчать.

Про почуття, які лякають.
Про бажання, які соромляться назвати.
Про кохання, яке не завжди світле й правильне.

Саме тому існують дарк-романи.
Це історії не про ідеальні стосунки — а про складні, небезпечні, заборонені емоції.
Про пристрасть і владу.
Про залежність і спокусу.
Про межу між болем і насолодою.

І саме тому існує еротика як жанр.
Не про відвертість заради відвертості — а про тілесність як мову почуттів.
Про близькість, яка оголює душу так само, як тіло.
Про бажання як одну з найсильніших людських правд.

Дарк-романи й еротика досліджують те, що часто лишається в тіні: темні сторони кохання,
пристрасть без прикрас, емоції без цензури.

Мене завжди тягнуло саме до таких історій.
Тому що в них — чесність.
Напруга.
Живі, недосконалі люди.
І кохання, яке не просто зігріває — а змінює.

Саме тому я обрала ці жанри.