— Усе, любий, завтра прибуде Селла, — повідомила жінка новину, яку Іохан і без неї знав. Чергове повідомлення, що дратувало, втім, чоловік тримався. — Як ти і просив — я зачинила браму. Тепер жоден шпигун не прийде сюди, а якщо вже прийшов — не вийде. 

— Добре, — сухо кивнув чоловік і повернувся до роботи. 

— Ти якийсь сьогодні тихий, усе гаразд? — спитала жінка і обійняла чоловіка. 

— Так, просто міркую, — ледь стримувався Іохан. Чоловік взагалі не хотів зараз ані бачити, ані розмовляти з Коколією, та вигнати її він не міг — вона у себе вдома. Втім, і сваритися Іохан не бажав.

— Над чим? — не заспокоювалась Леді Коколія, що гадала, що тілесний контакт допоможе її чоловіку. 

— Над війною, люба! — трохи підвищив тон чоловік і, миттєво зрозумівши це, поцілував дружину ніби вибачаючись. — Кайра стоїть між нами та Імперією і я не знаю точної кількості її війська. Звісно, що мій батько також знає, де королева, втім на збір додаткової армії піде час. 

— Не хвилюйся, мій хоробрий воїне! — заспокоювала його дружина. — Ми довго вистоїмо, наші сховища повні, а стіни міцні. Селла скоріш від старості помре, ніж в нас провіант закінчиться! 

-Леді замку Саммерфелл: Чорна Сокира-

-Леді замку Саммерфелл: Перетин Шляхів-

-Леді замку Саммерфелл: Серед ворогів-

-Леді замку Саммерфелл: Мрія-

-Леді замку Саммерфелл: Мідний Бик-