Всім привіт. Нещодавно в коментарях до якогось блогу побачив коментар, який приблизно гласив таке: "Всі зараз пишуть з ШІ (зі штучним інтелектом - прим. ред.)"

Ех, любив коментаторе, і де ти взяв цю інформацію? Якщо це просто свої мислі по древу - то нехай, якщо маєш якусь статистику - то треба було хоча б якусь цифру кинути.

Та уявімо, що комент мав на когось вплив. На якогось молодого автора. У якого "неписун" і всього кілька підписників на сторінці. І він такий: "А дійсно, чому б не попросити чат GPT написати мені твір. Ну раз ВСІ ПИШУТЬ..."

І добре, якщо якимось дивом той автор натрапить на цей блог, у якому прочитає про те, чому не варто писати тексти за допомогою штучного інтелекту. А причини такі:

1. Нейромережі не пишуть, а генерують тексти. Вони беруть готову основу з чужих творів, перероблюють, змішують з іншими творами і видають вам "свій" текст. Так, це все максимально стилізовано під творчий процес, але суть незмінна - нейронка фактично краде інші тексти, аби "написати" (на їхній основі) "свій" твір (також в лапках, бо часто ті купи літер важко назвати твором). Нейронки, звісно, вчаться і часто сліди чужого авторства помітити важко, а буває, що з виданого юзеру тексту прямо стричать чужі вушка чужого стилю, чужих героїв, сюжетів. Це називається "ненавмисний плагіат". І справді - ШІ не винний. Бо його суть - генерувати. А для генерації потрібна основа. І інакше ніяк. Текст, виданий якимось чатом, ЗАВЖДИ згенерований на основі вже написаного кимось. Для автора, який хоче "написати текст з ШІ", це означає не лише удар по репутації, а і можливі судові позови, від реальних людей, які помітять крихти свого тексту у тому, що вам видав ШІ.

2. Писати - це не лише про гроші, популярність, підписників. Це ще й гра, розвиток мозку, засіб відволіктись і розслабитись. І навіть більше: творчість - це машина часу, за допомогою якої можна перемістись на сотні років уперед чи назад. І ще більше: творчість - це симулятор Бога. Лише у своїх романах ви можете створювати людей, їхні долі, характери. І всі ці чудові можливості не даються в готовому вигляді. Ви все самі творите. І самі переживаєте. Творчість - це маленьке, але дуже безмежне життя. Ну навіщо втрачати його, віддаючи всі ці моменти якійсь нейронці?

3. Нейронки можуть зникнути. Так, зараз здається, що чат GPT  з нами навічно. Але - бурхливий розвиток нейромереж витягує з планети величезні ресурси. Уже зараз центрам, які розвивають штучний інтелект, бракує електроенергії, і власники топових ШІ змушені задумуватись над будівництвом своїх електростанцій. Людство нині опинилось перед екзистенційною проблемою - жертвувати ресурсами для ШІ чи пригальмувати його розвиток? Другий варіант також можливий - ШІ в найближчому майбутньому можуть залишити лише для критичних сфер, наприклад, для військових чи медиків. Іншим дістанеться спрощена модель, щось на зразок дещо розумішого Гуглу (бо це не потребує великих ресурсів). Тому "автори", які вже на той момент звикли штампувати "тексти" за допомогою нейронок, втратять все, без чого вони не вміють писати.

Тому пишіть самі. Будьте людьми, які творять, а не творіннями того, що цими людьми лише прикидається.

Ваші думку стосовно творчості в ШІ, а саме чи варто до нейромереж звертатись у творчості, чекаю в коментарях.