Несподіванка для Вероніки від колишнього!

Вітаю!

Роман "Шалена двійня мого боса" — оновлено!

✨✨✨

Коли виїжджаємо у мій двір, я бачу під під’їздом машину Ігоря, і мені стає дуже страшно.

— Дмитре Олександровичу, там мій колишній. В цьому авто під під’їздом, — налякано видавлюю. Бо ж, тверезо оцінюючи ситуацію, розумію, що мій бос єдиний, хто може за мене заступитися.

— Вероніко, нічого не бійся. Я зараз все владнаю, — запевняє він та паркує своє авто позаду машини колишнього. Ловлю його пильний погляд на собі, за яким звучить прохання: — Зачекайте мене тут. Я швидко.

Не встигаю й оком кліпнути, як мій бос покидає машину і вже за якусь мить він стукає у бокове скло машини мого колишнього. Мені погано чути розмову, але розумію, що розмова активна. Мені страшно.

Шалена двійня мого боса

Тихої ночі!

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Тая Бровська
26.02.2026, 22:55:09

❤️❣️❤️❣️❤️❣️❤️

Інші блоги
Блог Автора
Серце двох світів: ✨ Друзі… Я пишу це з дуже сильним хвилюванням ? Скоро виходить 15 розділ моєї книги. І чесно… це не просто розділ. Це перелом. Той момент, після якого
Візуалзація, мого найулюбленішого в "Оберни..."
Це мабуть, моя найулюбленша і найжахаюча сцена у всій історії. То хто ж тут насправді монстр? Мимоволі по щоках Раї потекли сльози, німий крик вирвався з її грудей. Її ікла виблиснули, очі почали наливатися багряним кольором.
Тиждень видимості: пишаюся своїми героїнями
Зараз у світі триває Тиждень видимості лесбійок. Для когось це просто привід для постів у соцмережах, а для мене — це буквально те, чим я живу і що створюю щодня. Коли я починаю нову історію, моя головна мета — дати голос
Рецензія, за яку можна отримати родове прокляття
В рамаках безстрокового марафону Тетяни Гищак прочитав: Прокляття, залишене у спадок Анастасії Чежіпко 1. Враження читача Починається твір як легка любовна містика. Ми знайомимся з героями, проходимо їхніми тропами,
Інтерв’ю зі Скелею
Скеля. Коли край стає початком — не вигадка. Це діалог, який я вів із самим собою останні двадцять років. Двадцять років я тримав на папері те, що боялося вийти на світло, — і ось нарешті ці слова стали книгою. ​Чому
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше