Плитка з вбудованим газовим пальником розмірено гула. Тріна однією рукою перекидала омлет на сковорідці. Витяжка вгорі ритмічно блимала нанесеними рунами.

– Раночку, – ельфійка схилилась над ящиком з сухпайками, знайшла відкритий та видобула звідти пляшечку з рідиною насичено-малинового кольору – тонік. Це, звичайно, не еліксир, який варять алхіміки у Підземеллі, але того зараз взагалі взяти ніде.
– О, привіт, – Тріна відставила каструлю вбік. – Слухай…
– Що?
– То ти дійсно Ельмірена Темноцвіт? – у карих очах світився щирий інтерес.
– А що, не схожа? – саркастично примружилась Міра. Відкрила пляшечку та зробила невеликий ковток.
– Схожа… просто якось дивно було зустріти тебе в такій місцині, – відповіла дівчина й продовжила довірчим тоном: – Знаєш, у нас в Конфедерації тебе вважають прикладом сильної та цілеспрямованої жінки. Це навіть попри те, що дворфи… Ну, не дуже люблять темних, скажімо так.
– Оце несподівано! – ельфійка розтягнула губи в широкій посмішці. – Але… Не дай тобі Темрява, мала, пройти той шлях до сили, який пройшла я, – вона різко, одним ковтком випила все, що лишалось у пляшці.
– Я не “мала”, – сердито насупилась Тріна. – Цілком вже доросла. “Малу” батько б сюди не відправив… Не будь ще одним Дзеном з його підколками, коротше.
– Ото вже кусюча… Я ж нічого поганого не хотіла сказати! – покаянним тоном промовила Ельмірена. – До речі, стосовно “відправити сюди”. Як тебе взагалі занесло в Сіру Смугу? Я вже в курсі, що ти прийомна дочка Торвальда, ну а хто це такий – я давно знаю. Але що ти робиш в нейтральних землях?
– Ну, – дівчина відпустила сковороду й загасила плитку – страва була готова. – Спочатку мене, взагалі-то, занесло в інше місце. До речі… Я ж, мабуть, мала б представитись, як годиться, – її очі лукаво блиснули. – Отож, леді Темноцвіт, дозвольте відрекомендуватись – Тріна Гібіскус, повноважний посол Гірської Конфедерації у Сутінковій Республіці, до ваших послуг! Але у зв’язку з… гм, незапланованими військовими діями так і не приступила до обов’язків.
– А, он як, – з розумінням посміхнулась темна. – Тепер зрозуміло. Трохи дивно, правда, що дворфи відправили послом людину…
– Батечко Торвальд любить мене, як рідну. І має можливість вирішувати. Правда, іноді його любов, – Тріна скривилась, – аж занадто… тисне.

Натисніть сюди - і дізнаєтесь більше (але це не точно ☺):

А кому цікаво, коли, як і з чого все починалось - перша частина осьде: