Оксамит, сталь та смертельна вечеря.

Кажуть, що справжній ворог не той, хто йде на тебе з мечем, а той, хто змушує тебе зняти обладунок власноруч.

У новій главі Каліда опиняється в лігві лорда Кантіса. Це місце не схоже на фортецю — воно пахне кедром, вишуканими пахощами та... небезпекою. Кантіс, з його позачасовою молодістю та крижаним поглядом, грає в тонку гру. Він не погрожує, він пропонує їй гарячу ванну та вечерю. Але за цією ввічливістю ховається гострий ніж.

Чорний оксамит, що облягає тіло, як друга шкіра. Жорсткий корсет, який краде подих. Глибоке декольте, що робить її беззахисною перед чужими поглядами.

Для Каліди ця сукня — гірша за кайдани. Вона звикла до холодної ваги сталі, а тепер змушена тримати спину неприродньо прямо, відчуваючи кожен протяг на відкритих плечах. Кантіс — майстер маніпуляцій. Він хоче, щоб вона почувалася просто жінкою — тендітною та вразливою. Але він забув одну річ: навіть у шовку Обрана залишається вовком.

«Я його вб'ю...»

Саме ці слова вона шепоче магу Зорну, коли той застигає на порозі, вражений її новою «зброєю». Бо краса — це теж зброя, і Каліда збирається використати її, щоб вижити в цьому зміїному кублі.

«Твій головний обладунок — це твоє обличчя. Не дай йому побачити, як сильно тобі заважає ця сукня», — радить Зорн.

У коментарях чекаю на ваші думки.

✨ Чи зможе Каліда втримати маску і не видати свою лють під час вечері?

✨ Чи піддасться вона на витончені маніпуляції Кантіса, чи знайде спосіб перехопити ініціативу?

Читайте продовження історії на моїй сторінці!

?