Вчора я запустив блог, де шукав авторів "чистого" фентезі та фантастики. Наскладав собі купу творів з улюблених тем (дякую всім, хто відгукнувся!) і тепер задоволений, що той хом'як — при повних засіках.
Так-от, сьогодні почав потроху передивлятися і на сторінці автора Очерета натрапив на невеличкий віршик "Три москалі". Він мені так сподобався, що надихнув на щось подібне. Правда, я з поезією не дуже товаришую, тому ідею запозичив у Агати Крісті та її "Десяти негренят", але все інше — моє.
За риму теж занадто суворо не судіть, бо ж кажу: поет із мене такий собі. А хто хоче — приєднуйтеся! Ну а Очерету та його побратимам хочу побажати всім складом дочекатися перемоги, стати на кордоні України та посцяти на кацапську землю.

Десять москалів штурмують наш редут,
Наш снайпер — найпрудкіший, тепер їх дев'ять тут!

Дев'ять москалів обходять нас навкруг,
Один ступив на міну — їх вісім стало, друг!

Вісім москалів разом пішли в атаку,
Жбурнув гранату їм — "сєдьмой" пішов у сраку!

Сім москалів тепер ватагой пруть на нас,
Працює кулемет — і шостий раптом згас!

Шість москалів іще, мля хочуть пострілять,
Тут дрон наш прилетів — і їх лишилось п'ять!

П'ять москалів тепер не знають, що робити,
А ми давай стрілять — і їх уже чотири!

Чотири залишилось, що там не говори,
Жбурнем іще гранатку — хай краще буде три!

Ще троє залишилось. Бодай ваш путін здох!
Давай, стріляй, братухо! О! Бачу, вже удвох.

Лишилося їх двоє, це бачить дрон згори,
Спікірував в піке — тепер їх півтори!

Один кацап лишився, ген стелиться туман,
Нічо йму не робили — від страху здохнув сам!