Ще кілька годин максимальної знижки!

Привіт, мої хороші)) Сьогодні на дві книги одного циклу до півночі ви можете приддбати з великою знижкою))

— То що ти тут робиш? — питаю прямо. — З усіх міст ти обрав те, де живу я.
— Насправді в мене був вибір між кількома компаніями, але я обрав цю. Через тебе. Я нічого не забув, Кіро. І я хочу, щоб ти також страждала, як страждав я.
— Ти тут, щоб помститися? — мій голос зрадницьки тремтить.
Тимур вдивляється у мене, ніби намагається прочитати думки. Потім криво посміхається.
— Я тут, бо стало цікаво, як ти живеш після того, що зробила.
— Це не моя провина! — кричу надто емоційно. На очах з'являються сльози, але я знаю, що Тимуру байдуже на них.
— Дійсно так думаєш? — цідить Тимур. У його голосі стільки ненависті, що мені фізично погано стає. Моє серце завмирає. — Через тебе загинув мій брат, і я тут, щоб нагадати тобі про це.

— Що сталося? — питає пошепки.
Я нахиляюсь трохи ближче. Мій голос такий же обережний, як її погляд.
— У тебе був сильний біль… І ти сама сказала, що треба в лікарню. Я привіз тебе сюди.
Вона кліпає. Повільно. Слухає, ніби вивчає кожне слово. А тоді я додаю:
— Все вже добре. Лікар сказав, що з дитиною все гаразд.
Тиша. Гостра. Як лезо.
Я бачу, як вона напружується прямо переді мною. Обличчя змінюється — ніби хтось одягнув маску. Погляд стає відстороненим. Здається, навіть тіло ніби тікає назад, вглиб подушки, подалі від мене.
Вона не хотіла, щоб я знав.
— Я… — починаю, але вона випереджає мене.
— Дякую, — каже коротко. — Що допоміг.

_xLz6Xyn    8OEt_AP3    vTJ3sDFC