Техномаги – це такі випускники Магічної Академії КПІ, яких радо приймають (навіть без візи) і у Королівстві Борщагівка, і у вільних баронствах Троєщини, та й взагалі у будь-якій державі Київського Материка – бо вони можуть зібрати артефактний павербанк з лайна та ебонітових паличок або проклясти табло будь-якого руснявого аеропорту на добове відображення фрази “Шановні пасажири, рейс Київ - Новоукраїнськ (колишня москва) затримується, слідкуйте за оголошеннями”.

Шютка! Але не зовсім. А тепер серйозно. Сетінги, в яких паралельно існують магія та технології (або їхній симбіоз) завжди були моєю слабкістю. Звісно ж, це знайшло своє відображення в моїх текстах.

В Техношамані головний герой створює унікальні пристрої та системи, поєднуючи свої знання техніки та астрально-духовні практики. Викликаний та ув'язнений в спеціальній пастці дух замість процесора в зібраному "на колінці" комп'ютері. Бездротова система зв'язку, у якій мешканці астралу служать аналогом WiFi, збираючи та переносячи інформацію. Система безпеки, в якій духи виконують роль керуючих елементів.

У другій частині можна побачити, як симбіоз магії та наявних можливостей технічного прогресу допомагає у розробці набагато "продвинутіших" речей - променевої зброї, систем відеозв'язку та зорельотів.

У циклі "Четверо схиблених" герої за допомогою магії реалізовують деякі звичні у нашому житті пристрої. Душ, в якому водяний елементаль виробляє, власне, воду, а спеціальне закляття - гріє. Вирощений шляхом химерології живий мислячий артефакт - Великий Мозок, для збору та обробки даних. Справжній біологічний ШІ хх))

А одна з персонажів - Марія - комбінуючи свої знання та відносно невеликі магічні здібності, змушує працювати техніку навіть там, де цього не дозволяють змінені закони реальності. Через це й називає себе, як зазначено вище, "техномагом".

У світі "Сонячного Затемнення" (цикл починається книгою "Промінчик та Пелюсточка") в деяких країнах розвиток технологій сягнув приблизно рівня сучасної Землі (дрони, авіація та далекий бездротовий зв'язок). Проте магія також існує, і часто-густо не поступається техніці. А іноді вони, буває, поєднуються. Рюкзак зі стисненим простором всередині, аптечка з вбудованим артефактним аналізатором, заряд для ЗРК з рунами посилення... Банківська система - зі спеціальним артефактом-ідентифікатором замість золотої карти. Ну або така не дуже приємна річ, як антимагічна клітка на кузові багі - для перевезення рабів.

В Історіях Дикої Півночі герої живуть у світі парового млина, потяга та револьвера, і чари в тих краях не вельми поширені. В той же час буквально поряд існує цілком магічна Латиція, де оте ваше чародійство - на кожному кроці, а кораблі ходять на магічних двигунах.

Та й таке.

Нехай ваш водяний елементаль завжди справно виробляє воду, вогняний - гріє, а той, що зі стихії Світла - відповідно, світить трохи частіше. Слава українським чародіям-комунальникам!