На вас чекає общаговська суєта, велкам у ностальгію ♥

У кімнаті панує фірмовий безлад: на ліжка вивалені всі речі, на столі перемішані брасматіки, олівці для очей та губ, помади, пара флаконів парфумів стоїть. Я відібрала на танці чорний джинсовий костюм та світлу маєчку. Краще б штани були завужені внизу, а не кльош, та тут і зараз він у моді. 

— Аріно, допоможеш нафарбувати стрілки? — попросила Маша. 

Я здригнулася від несподіванки. Досі не звикну, що зараз все по іншому: не мене вчать, а я показую деякі лайфхаки. Чомусь навчилася на курсах б'ютиекспертів в Дніпрі, щось взяла з відосів візажистів. 

— Добре, але швидко. Я ще хочу перед дискотекою подивитися нову серію. 

В коридорі сильно гупнули чиїсь двері, на весь поверх рознеслося:

— Дівки, у кого є ацетон? 

— Хто там репетує? — невдоволено буркнула Василина. 

Вона якраз фарбувала вії, а від крику смикнулася і поставила пляму тушшю на повіці. 

— Не три, — вигукнула я, — Розмажеш по всьому обличчю, доведеться повністю вмиватися. Через хвилину висохне і легко зніметься ватною паличкою. 

— Так що, ні в кого немає ацетону? 

Я мовчки взяла свій і понесла Сані. Вона хороша дівчина, тож чому б не поділитися? Ледь вийшла з кімнати, мало не зіштовхнулася з одногрупницею. Вона несла тазік, повний брудної бордової води, на голові намотаний рушник. На мене пахнуло характерним запахом фарби для волосся. 

— Обережніше! — прикрикнула дівчина. 

Замість ввічливого вибачення я проігнорувала Любу. 

— Сань, тримай ацетон, — другокурсниця просяяла, рушила до мене, — Завтра віддаси. 

— Дякую, — вона взяла флакончик, — Ти йдеш сьогодні Пушкарьову дивитися? 

— Звісно. Танці танцями, а серіал сам себе не подивиться. 

— Тоді зустрінемося там, — ми посміхнулися одна одній і розійшлися по кімнатам.