Останній промінь Сонця Це моя перша книга, з якої все почалося)) Сьогодні вона назбирала 3000 прочитань та 94 бібліотек!) Це "Вау" для мене)) Дякую всім за підтримку. Якби не ви, я б закинула цю справу, як тільки почала. Але купа приємних коментарів надихнули писати далі... і ось, уже 4 завершені книги, п'ята - в процесі написання!)♥️☺️ Муз якийсь вхопив і не відпускає XD

Наступного дня прокинулась від гуркоту з вулиці. Він був такий самий, як коли вчора їхала додому, але набагато сильніше. Потім почувся шум, наче хтось великий упав на землю. Я дуже злякалася. 

   Встала та подивилась у вікно. Спочатку нічого незвичайного не побачила, поки не поглянула на город… На моїй викопаній картоплі лежав чоловік! Прокляття! Це ще що таке?

    Хвиля страху накрила ще сильніше. Хто це? Як він перетнув бар'єр? Раптом це хтось від батька чи герцога прийшов за мною?

    Він лежав і не рухався. Вбився об картоплю чи що? Як він взагалі на неї звалився? Звідки? Помідори мої розчавив, мабуть. Треба йти дивитись та якось випхати з мого подвір'я геть. 

    Я одяглася і вийшла надвір, взявши в сараї лопату для захисту. Ну хоч чимось зможу спробувати відбитись, раптом що.

    Тихо підійшла ближче до чоловіка, він так і не рухався, лише було видно, як грудна клітка дуже повільно піднімається та опускається.

    Значить, живий. Добре це чи погано, зрозуміти поки не можу.

   Він був кремезний, я таких ще не бачила. Десь під два метри. Світле, коротке, трохи хвилясте волосся, широкі плечі та сильні руки. Навіть крізь одяг було видно натреновані м’язи. 

   Одяг, до речі, теж дивний, у нас такого чоловіки не носять. Шкіряна коричнева куртка, яка в деяких місцях роздерта, колись біла сорочка, зараз повністю забруднена кров’ю. Чорні шкіряні штани, які були заправлені у високі чоботи, теж подерті.

Обличчя було розбите до крові, в величезних синцях під очима. Він поранений, наче з кимось бився щойно.